Справа № 466/2665/19
15 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
Справа № 466\2665\19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження № 12018140090003857 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 10.10.2018 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, -
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_3
встановив:
29.03.2019 року до Шевченківського районного суду м. Львова скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018140090003857 від 10.10.2018 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.
В процесі розгляду справи прокурором Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6 за погодженням керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст. ст. 337 ч. 2, 338, 341 КПК України, змінено обвинувачення.
Так, згідно обвинувального акту та встановлено судом, що обвинувачений ОСОБА_3 04.04.2012, в період часу з 11:30 год. до 22:00 год. перебуваючи у лісосмузі, яка розташована неподалік мікрорайону Рясне-1 у м. Львові, після того як ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , із застосуванням насильства, що не було небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у нанесенні ОСОБА_15 ударів по різних частинах тіла, сторонніми предметами по тілу, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень відносно останнього, використовуючи мобільний телефон марки «Нокіа», вимагали у дружини потерпілого - потерпілої ОСОБА_16 , передачу коштів в розмірі 50 тисяч доларів США, маючи умисел на приховування вчиненого вищевказаними особами злочину та сприяння їм в уникненні кримінальної відповідальності, з метою перешкоджання швидкому виявленню місцезнаходження потерпілого ОСОБА_15 та приховування знаряддя вчинення злочину, отримав від ОСОБА_14 мобільний телефон марки «Нокіа», після чого, із вказаним телефоном покинув місце вчинення злочину та викинув знаряддя вчинення злочину у невстановленому місці, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив приховування тяжкого злочину, яке не було заздалегідь обіцяне, не повідомив правоохоронні органи про вчинюваний злочин та осіб, які його вчинили, не вжив заходів по викриттю та затриманню осіб, які вчинили тяжкий злочин.
Своїми умисними активними діями ОСОБА_3 створив перешкоди у своєчасному виявленні та розкритті тяжкого злочину, тобто приховав тяжкий злочин.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 396 КК України, тобто заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та беззастережно, підтвердивши суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини як дата, час, місце, спосіб і наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин пред'явленого йому обвинувачення, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинах ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину. Його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 396 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, вчинений злочин за ч. 1 ст. 396 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, на утриманні обвинуваченого ОСОБА_3 є двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, позитивну характеристику.
Обставини, які пом'якшують покарання є щире каяття.
Суд, вважає за необхідне визнати обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, вперше притягнення до кримінальної відповідальності.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому не вставлені.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що він в судовому засіданні визнав вину.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - злочину, особи винного, обставин, які пом'якшують покарання, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 за час досудового розслідування та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим, нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, тобто без відбування покарання, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано його діяння ( ч. 1 ст. 396 КК України) із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку відповідно до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків згідно ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 396 КК України - 2 ( два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення даного вироку.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 - домашній арешт - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1