справа №369/15309/18 головуючий у І інстанції: Пінкевич Н.С.
провадження 22-ц/824/9813/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
13 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., суддів Сержанюка А.С., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Ярмак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовувала тим, що мають з відповідачем спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сумісне життя не склалось та на даний час вони проживають окремо. Неповнолітня дитина залишились проживати разом з нею та перебуває на її утриманні. Вказала, що відповідач, як батько, має надавати матеріальну допомогу.
Крім того, в даний час вона працює, але її дохід не є достатнім, тому вона потребує матеріальної допомоги, яку відповідач як батько дитини має також надавати їй до досягнення дитиною трьох років.
Просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 7000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання в 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 500 грн. (п'ятсот грн.) до досягнення дитини трьох років та аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , у розмірі 3000 грн. (три тисячі грн.) до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Вважає, що підстав для стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 не вбачається, а розмір аліментів на утримання дитини є завеликим та жодним чином не обґрунтований. Зазначає, що згоден сплачувати 2000 грн. на утримання дитини, оскільки позивачка зазначала, що витрачає на утримання 3500-4000 грн.
Зауважує, що немає стабільного заробітку, а також має нову сім'ю, а тому сплачувати визначений розмір аліментів для нього складно.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується з рішенням місцевого суду та вказує, що її заробітної плати не вистачає на повноцінне утримання сина, а визначені аліменти на її утримання не покривають навіть витрат на щоденний проїзд до місця роботи.
В судовому сторони підтримали свої позиції.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховував, що дитина проживає з матір'ю, вік дитини, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а тому відповідач зобов'язаний утримувати також і позивачку до досягнення дитиною трьох років.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Неповнолітній син ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Приписами статті 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
За змістом статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини 1-3 статті 181 СК України).
Згідно із частиною 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року становить 2 027,00 грн., з 1 липня - 2 118,00 грн., а з 1 грудня - 2 218,00 грн.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що заявлена сума аліментів обрахована нею, виходячи із щомісячних витрат на дитину, пов'язаних з харчуванням, витратами на одяг, лікуванням, навчанням, а також дозвіллям дитини.
В суді першої інстанції відповідач частково визнав позов на суму аліментів на утримання дитини в розмірі 1800,00 грн., а в суді апеляційної інстанції вказував, що вважає за необхідне сплачувати 2000,00 грн.
Встановивши ту обставину, що в сторін є малолітня дитина, яка проживає з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні,тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є здоровою особою працездатного віку, яка має достатній дохід, суд першої інстанції, з урахуванням матеріального становища дитини та її батька, дійшов правильного висновку щодо необхідності покладення на останнього аліментного зобов'язання у вигляді щомісячної сплати аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. на утримання дитини на користь позивача.
Місцевий суд вірно зазначив, що відповідач є молодим чоловіком, вад здоров'я, які обмежували можливості працювати, немає, підтвердження офіційного працевлаштування та отриманого доходу також матеріали справи не містять. Відповідач не надав суду доказів того, що дійсно має скрутне матеріальне становище, натомість вказував, що він працює за кордон та отримує дохід. В матеріалах справи відсутні докази того, що це його єдиний дохід, крім того апелянт погоджувався, що відповідно до матеріалів справи, відповідач погоджувався з доводами, що отримує прибуток від продажу картин, однак в розмірі меншому, ніж заявлялось позивачем.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог в частингі стягнення аліментів на утримання дитини, визначивши їх розмір в сумі 3000 грн., що відповідає обставинам справи, матеріальному становщу батька та сприятиме забезпеченню гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
За ст. 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має на утриманні сина 2017 року народження, тому відповідач зобов'язаний утримувати також і позивачку до досягнення дитиною трьох років.
Місцевий суд вірно зазначив, що вказаний обов'язок виникає у відповідача незалежно від того чи працює позивач чи ні, а сума в 500 грн. не є непомірною, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються, оскільки спрямовані лише на незгоду із висновками суду, нотаріально посвідчена заява, на яку посилається апелянт(а.с.207) та вказує, що зазначений доказ не був досліджений, жодним чином не впливає на розмір встановлених аліментів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: