Справа № 11-cc/824/4419/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
07 серпня 2019року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 10.07.2019 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.09.2019 року включно, з визначенням застави в розмірі 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого (зі слів),
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч, 3 ст. 209 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2019 року, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно підозрюваного строку тримання під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази на підтвердження обґрунтованості підозри пред'явленої підозрюваному та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а доводи прокурора, що містяться у клопотанні та додатках до нього не стосуються безпосередньо ОСОБА_7 .
Крім того, слідчим суддею безпідставно не враховано даних, характеризуючих особу підозрюваного, а саме того, що останній має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні має неповнолітніх дітей, позитивно характеризується та раніше не судимий.
При визначенні розміру застави, слідчим суддею не було враховано матеріального стану підозрюваного та його родини та відсутності можливостей для її сплати, що, на думку захисника, призвело до порушення норм кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів, наданих до апеляційного суду вбачається, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також керівництво такою організацією та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією), ч. 2 ст.122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, вчинені з метою залякування потерпілого та примусу до певних дій), ч.2 ст.127 КК України (катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю та фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою покарати потерпілого за дії, скоєні ним та у скоєнні яких він підозрюється, а також з метою залякування його, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб), ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України (організація незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів вчинені організованою групою), ч. 3 ст. 209 КК України (вчинення правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та набуття, володіння та використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою).
Органом досудового розслідування зазначено, що у 2014 році на території м. Києва ОСОБА_11 на прізвисько « ОСОБА_12 » спільно з ОСОБА_13 на прізвисько « ОСОБА_14 », створено стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, в яку упродовж 2014-2019 років входили: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ( ОСОБА_28 ), ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , а також інші невстановлені на даний час особи.
22.03.2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 ч. 3 ст. 27, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України, а 26.06.2019 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст.122, ч. 3 ст. 27 ч.2 ст.127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 15.07.2019 року.
Постановою заступника Генерального прокурора досудове розслідування кримінального провадження продовжено до 6 місяців.
10.07.2019 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 строком на 2 місяці без визначення розміру застави.
Виправдовуючи подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, прокурор посилається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу підозрюваному не втратили актуальність, а продовжують існувати, водночас досудове розслідування кримінального провадження на даний час не завершено та продовжено до 6 місяців, оскільки у даному кримінальному провадженні є необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) дій, що потребує додаткового часу.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2019 року клопотання прокурора було задоволено та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.09.2019 року включно, з визначенням застави в розмірі 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Слідчий суддя, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, на думку колегії суддів правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст.122, ч. 3 ст. 27 ч.2 ст.127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих прокурором матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Згідно повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26.06.2019 року, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч, 3 ст. 209 КК України, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких останній підозрюється.
Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодопідозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час.
Обґрунтованість та необхідність проведення ряду процесуальних дій, перевірена Заступником Генерального прокурора ОСОБА_39 при винесенні постанови від 15.05.2019 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 року до 6 місяців.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема, і ті, на які захисник посилається в апеляційній скарзі, інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, слідчий суддя навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Перевіряючи ухвалу слідчого судді в частині визначеного підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів виходить з наступного.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст. 182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , дані про його особу та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з урахуванням його матеріального та сімейного стану, визначив останньому заставу саме у розмірі 50 000 000 грнивень, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а також яким дана належна оцінка, а тому апеляційна скарга захисника, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 10 липня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 вересня 2019 року включно, з визначенням застави в розмірі 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4