ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2019 року № 826/14392/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про представники учасників справи:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, позивач - ОСОБА_1 ; відповідача - не прибули,
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ПФУ), в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його здійснити на користь ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018, перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації грошових доходів та всіх видів премій, а також надбавки за високі досягнення відповідно до наданої Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 07.07.2017 № 08//235-216.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства, оскільки пенсія позивачу була призначена у відповідності до норм законодавства України, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповіді на відзив позивач вказує, що у відзиві відповідачем наведені доводи, які не спростовують обставин, викладених у позовній заяві.
Ухвалою від 12.09.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.
Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 27.11.2018; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018 судом повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
27.11.2018, 22.01.2019 у судових засіданнях оголошувались перерви, розгляд справи призначено на 26.02.2019.
10.12.2018 через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшли належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
26.02.2019 розгляд справи було відкладено на 11.03.2019.
В судовому засіданні 11.03.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову.
Окрім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у ГУ ПФУ у м. Києві і отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" (у редакції Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, яка була чинна станом на час призначення пенсії).
З копії матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу призначено пенсію у розмірі 85% від заробітку. Основний розмір пенсії від середнього заробітку склав 5 367,51 грн., розмір пенсії з обмеженням - 4 920,72 грн.
Згідно з Довідки Київської міської ради від 26.06.2018 № 08/234-53 стаж служби в органах місцевого самоврядування станом на 01.07.2007 (на момент призначення пенсії) становив 21 рік 8 місяців 12 днів; станом на 03.07.2017 (на момент звільнення зі служби) - 31 рік 8 місяців 14 днів.
25.01.2018 позивач звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії, оскільки останній при призначенні пенсії не було враховано всіх складових заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація грошових доходів та всіх видів премій, а також надбавка за високі досягнення у праці.
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 27.02.2018 № 11117/04 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 перерахунок пенсії державним службовцям не передбачено.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ; чинного на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частинами другою та шостою статті 33 Закону №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону №3723-ХІІ).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за особливі умови проходження державної служби та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування входила до системи оплати праці державного службовця.
Відповідно до частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.
Частиною першою статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №712/13137/16-а, від 31.01.2019 у справі №275/160/17.
Як вбачається з довідки Київської міської ради від 02.07.2007 № 29-235/292, до надбавок та премій ОСОБА_1 за період з 01.07.2005 по 30.06.0, на які нараховано страхові внески належать: надбавка за високі досягнення у праці, матеріальна допомога, премії.
З урахуванням вищевикладеного, відповідні виплати мають враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
Разом з тим, суд зауважує, що у вищеназваній Довідці відсутня інформація про нарахування індексації на заробітну плату, що у свою чергу є недоведеним фактом і тому, у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Водночас, позивач у своїй позовній заяві просить здійснити перерахунок пенсії відповідно до Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 07.07.2017 № 08/235-216.
Однак суд зазначає, що на момент призначення пенсії у 2007 році мали б бути враховані відомості, що містилися у Довідці від 02.07.2007 № 29-235/292, тобто на момент призначення пенсії позивачу Довідки від 07.07.2017 № 08/235-216 ще не було.
Також суд зауважує, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 25.01.2018, а тому перерахунок пенсії підлягає проведенню саме з цієї дати.
Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), починаючи з 25.01.2018, перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, всіх видів премій, а також надбавки за високі досягнення відповідно до Довідки від 02.07.2007 № 29-235/292.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко