08 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1181/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Васюка Д.Г. ,
представників відповідача Черевка А.П., Гущіної І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.04.2019 №25-02-015/0268/121 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 у сумі 1377090,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови з підстав, що при винесенні останньої уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області не враховано, що між позивачем та фізичними особами виникли цивільно-правові відносини, які підтверджуються відповідними цивільно-правовими договорами, в результаті чого винесено протиправну постанову про накладення штрафу.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 25.04.2019 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Відповідачем, у встановлений судом строк, подано відзив на адміністративний позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 встановлено, що протягом 2017 - 2019 років у позивача без належного оформлення трудових відносин до роботи були допущені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у результаті чого відповідачем було складено відповідний акт, розглянуто справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 та, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за фактичний допуск вказаних працівників до роботи без оформлення трудового договору (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України), 11.04.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на останнього у сумі 1377090,00 грн. Також відповідачем у відзиві зазначено, що роботи, які виконувались для позивача вищезазначеними працівниками, не є разовими послугами, оскільки виконувались протягом тривалого часу, тому містять ознаки трудових відносин, предметом укладених договорів був процес праці, а не її кінцевий результат. Вважає, що прийняття ФОП ОСОБА_2 на роботу ОСОБА_4 на посаду продавця, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на посаду пекаря після проведення інспекційного відвідування свідчить про визнання позивачем перебування даних осіб у трудових відносинах з ним.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що у даному випадку відповідач провів позапланову перевірку та зафіксував її результати за відсутності правових підстав. Також позивач звернув увагу суду на той факт, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Ухвалою суду від 27.05.2019 задоволено заяву представника Управління Держпраці у Чернігівській області та строк підготовки справи №620/1181/19 до розгляду по суті продовжено до 14:00 год. 17.07.2019.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі та просили суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні 31.07.2019 повідомила, що під час проведення відповідачем перевірки вона була присутня, є родичкою позивача та зі своїх продуктів готувала для своєї сім'ї самсу, оскільки у позивача ефективні духовки. У трудових відносинах з позивачем не перебувала, та й взагалі ніде не працює.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 08.08.2019 повідомив, що працював пекарем відповідно до цивільно-правової угоди, випікав хліб на замовлення зі своїх продуктів. Хто потім забирав хліб не знає. Процес випічки позивач не контролював. Під час перевірки в цеху з ним знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_14 (вона пекла для себе хачапурі). Розраховувався з ним позивач готівкою. З квітня 2019 року уклав з позивачем трудову угоду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 з 10.04.2001 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, місце проживання: АДРЕСА_1 , основний вид економічної діяльності - 10.85 виробництво готової їжі та страв, з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку для 2 групи 20%, місце провадження господарської діяльності - м. Ніжин, вид господарської діяльності - 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків та на ринках, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2018 та свідоцтвом платника єдиного податку від 20.04.2012 серії НОМЕР_1 (а.с.11,12).
11.09.2017 позивачем (Орендар) укладено договір з Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (Орендодавець), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину нерухомого майна, яке знаходиться на першому поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення закладу громадського харчування (а.с.13-15).
01.03.2019 до Управління Держпраці у Чернігівській області електронною поштою надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2019 №1982/04-03, надісланий на виконання спільного доручення Державної фіскальної служби України від 14.06.2016 № 20631/7/99-99-13-04-01-17, Державної служби України з питань праці від 14.06.2016 № 6470/1/4.3-ДП-16 та Пенсійного фонду України від 14.06.2016 № 19703/03-10, з інформацією щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше одного року, в додатку до якого значиться позивач у даній справі (а.с.82).
14.03.2019 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиною В.М на ім'я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С . В . подано службову записку, в якій вона запропонувала провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 з питань додержання законодавства про працю у частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; місце здійснення господарської діяльності: фабрика-кухня «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_1) (а.с.81).
Наказом начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 15.03.2019 №86 «Про проведення контрольних заходів» зобов'язано начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Луцишину В.М. організувати здійснення інспекційних відвідувань, зокрема, ФОП ОСОБА_2 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.83-84).
На підставі вищевказаного наказу головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Гущіній Ірині Борисівні (далі - інспектор праці Гущіна І.Б.) видано направлення на проведення контрольного заходу від 15.03.2019 №325 та доручено провести, за участю головного спеціаліста сектору економічного аналізу відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Коваленко Тетяни Вікторівни, інспекційне відвідування позивача у період з 20 по 21 березня 2019 року (а.с.85).
За результатами проведеного інспекційного відвідування уповноваженими особами складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21.03.2019 №25-02-015/0268 (далі - акт інспекційного відвідування), у якому зазначено, що позивачем, у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, у 2017 - 2919 роках фактично допущено до роботи працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 без оформлення трудових відносин. Копія акту інспекційного відвідування вручена позивачу (а.с.44-49).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. від 29.03.2019 №95 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 21.03.2019 №25-02-015/0268 та призначено розгляд справи на 10 год. 20 хв. 11.04.2019, про що повідомлено позивача рекомендованим листом від 01.04.2019 №10-04/1972 (а.с.86-88).
11.04.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. було розглянуто справу щодо ФОП ОСОБА_2 та на підставі акту інспекційного відвідування від 21.03.2019 №25-02-015/0268 і абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову №25-02-015/0268/121 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 у сумі 1377090,00 грн. за фактичне допущення працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України) (а.с.89-90).
Вказана постанова 11.04.2019 вручена відповідачем представнику позивача - адвокату Васюку Д.Г., про що зазначено в оскаржуваній постанові (а.с.90).
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
При цьому відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295, чинний на момент проведення інспекційного відвідування).
Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).
Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку №295).
Пунктом 12 Порядку №295 визначено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
В силу пункту 21 Порядку №295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
У свою чергу, у відповідності до вимог частини 1 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).
Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 3, 4, 5 Порядку №509).
Пунктом 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Як встановлено судом вище, рішенням заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. від 29.03.2019 №95 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 21.03.2019 №25-02-015/0268 та призначено розгляд справи на 10 год. 20 хв. 11.04.2019, про що повідомлено позивача рекомендованим листом від 01.04.2019 №10-04/1972 (а.с.86-88).
Положеннями пунктів 7, 8 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Також судом встановлено вище, що 11.04.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. було розглянуто справу щодо ФОП ОСОБА_2 , за участю адвоката позивача - Васюка Д.Г., та на підставі акту інспекційного відвідування від 21.03.2019 №25-02-015/0268 і абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову №25-02-015/0268/121 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 у сумі 1377090,00 грн. за фактичне допущення працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України) (а.с.89-90).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач при проведенні перевірки, розгляді справи та прийнятті оскаржуваної постанови дотримався встановленої чинним законодавством України процедури.
Перевіряючи нормативно-правове обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу, суд зазначає наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, нормами статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Згідно з частиною 1 статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
Як зазначено у акті перевірки та в оскаржуваній постанові, позивачем, у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, фактично допущено працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.
У детальному описі виявленого порушення зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що протягом 2017-2019 років у ФОП ОСОБА_2 виконували роботи 11 осіб без оформлення трудових відносин, а саме в ході інспекційного відвідування 20 та 21 березня 2019 року було зафіксовано використання найманої праці 7-ми працівників. Так, на території ТОВ «Ніжинського коопринку», по вул. Московська, 1 м. Ніжин було встановлено використання ФОП ОСОБА_2 найманої праці трьох працівників - продавців лоточної торгівлі хлібобулочними виробами: 20.03.2019 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а на наступний день - 21.03.2019 о 08 год. 20 хв. ОСОБА_5 .
У приміщенні фабрики-кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 20.03.2019 встановлено використання найманої праці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . На наступний день - 21.03.2019 засобами фото та відеофіксації встановлено використання ФОП ОСОБА_2 найманої праці ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
У своєму письмовому поясненні працівник ОСОБА_7 вказав, що він працює у ФОП ОСОБА_2 помічником по кухні за цивільно-правовим договором від 02.07.2018 №19, працює кожного дня з 08 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. (а.с.92).
Працівник ОСОБА_6 у своєму письмовому поясненні вказала, що вона працює у ФОП ОСОБА_2 пекарем за цивільно-правовим договором від 01.02.2019 №25, працює кожного дня з 06 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. (а.с.91).
Працівник ОСОБА_8 у своєму письмовому поясненні вказала, що вона працює пекарем хлібобулочних виробів за цивільно-правовим договором, за вільним графіком, з 07 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. (а.с.96).
Працівник ОСОБА_4 у своєму письмовому поясненні вказала, що вона працює у ФОП ОСОБА_2 продавцем лоточної торгівлі за цивільно-правовим договором від 01.02.2019 №21, працює три дні з 08 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., на четвертий - вихідна (а.с.94).
Працівник ОСОБА_3 у своєму письмовому поясненні вказала, що вона працює продавцем хлібо-булочних виробів лоточної торгівлі за цивільно-правовим договором від 01.02.2019 №22, працює з вівторка по неділю, з 08 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., понеділок - вихідний, контролює роботу та розраховується з нею ФОП ОСОБА_2 (а.с.95).
Працівник ОСОБА_5 у своєму поясненні вказала, що вона працює у ФОП ОСОБА_2 продавцем лоточної торгівлі за цивільно-правовим договором, працює три дні, потім вихідний, знову працює три дні з 08 год. по 00 хв. до 13 год. 00 хв., понеділок вихідний, приймав роботу ФОП ОСОБА_2 .
Працівник ОСОБА_9 , яка виконувала обов'язки кухаря у приміщенні фабрики-кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 20.03.2019 о 08 год. 10 хв. та безпосередньо контролювала процес замішування тіста і терла сир на тертушці, що було зафіксовано засобами фото та відеотехніки, відмовилась від надання письмових пояснень.
У письмових поясненнях, наданих у ході інспекційного відвідування 20.03.2019 ФОП ОСОБА_2 зазначив, що всі його робітники оформлені по цивільно-правових договорах, роботу 6 працівників контролює він особисто, продукти видає ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , готова продукція передається на лоточну торгівлю ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , готова продукція видається о 08 год. 00 хв., нереалізований товар збирається о 13 год. 00 хв., розраховується він з робітниками раз на місяць по результатам роботи, ОСОБА_7 допомагає пекарям (а.с.97).
У письмових поясненнях від 20.03.2019, наданих у ході інспекційного відвідування стосовно лоточної торгівлі на території ТОВ «Ніжинського коопринку», по вул. Московська, 1, м. Ніжин та дозвільних документів, ФОП ОСОБА_2 зазначив, що кожний день оплачується містове (а.с.98).
На час проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_2 тривали трудові відносини з 7-ми працівниками: ОСОБА_8 з 31.01.2017, ОСОБА_5 з 31.01.2017, ОСОБА_3 з 01.02.2017, ОСОБА_7 з 02.07.2017, ОСОБА_4 з 02.03.2017, ОСОБА_6 з 01.03.2017, ОСОБА_14 , яка виконувала обов'язки кухаря у приміщенні фабрики-кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 20.03.2019 о 08 год. 30 хв. та 21.03.2019 о 08 год. 10 хв.
Крім зафіксованих на час проведення контрольного заходу працюючих, ФОП ОСОБА_2 використовувались систематично трудові відносини з 4-ма працівниками, які на час завершення інспекційного відвідування вже не працюють: ОСОБА_13 , продавцем хлібобулочних виробів лоточної торгівлі на території ТОВ «Ніжинського коопринку», по вулиці Московська, 1, місто Ніжин з 01.02.2017 по 31.10.2018, ОСОБА_10 пекарем у приміщенні фабрики-кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 у період з 31.01.2017 по 31.08.2017, ОСОБА_11 продавцем лоточної торгівлі та пекарем у приміщенні фабрики-кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 м. Ніжин з 01.03.2017 по 31.07.2017, з ОСОБА_12 пекарем у приміщенні фабрики-кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_4 з 02.04.2018 по 31.12.2018.
Враховуючи вищевикладене, інспектори праці дійшли висновку, що позивачем зазначені особи були допущені до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту адміністративного позову випливає, що позивач, як на підставу для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, посилається на помилковий висновок відповідача щодо наявності у ФОП ОСОБА_2 трудових відносин з працівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки з вказаними особами позивачем були укладені цивільно-правові договори.
Так, договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно - правовим договором.
При цьому суд враховує, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У свою чергу, основною відмінністю договорів цивільно - правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Правова основа цивільно - правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 13.06.2019 (справи №№824/896/18-а, 1840/2507/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, судом встановлено, що в ході інспекційного відвідування були надані наступні цивільно-правові договори, укладені ФОП ОСОБА_2 з відповідними фізичними особами, на підставі яких вони виконували роботи протягом 2017-2019 років.
З ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір від 01.02.2019 №23 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів та їх виробництва на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» до 140000,00 грн. на рік. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №23 від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2019 (а.с.20,23,30,51).
З ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір від 01.02.2019 №22 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів та їх виробництва на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» до 120000,00 грн. на рік. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №22 від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2019 (а.с.19,24,29,52).
З ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір від 01.02.2019 №21 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів та їх виробництва на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» до 160000,00 грн. на рік. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №21 від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2019 (а.с.18,22,28,50).
З ОСОБА_11 укладено цивільно-правовий договір від 01.03.2017 №06 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів власного виробництва ФОП та продуктів харчування з лотків та на ринках на суму 80000,00 грн. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №06 від 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 31.07.2017 (а.с.138,139,140).
З ОСОБА_13 укладено цивільно-правові договори від 01.02.2017 №05 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів власного виробництва ФОП та продуктів харчування з лотків та на ринках на суму 80000,00 грн., а також від 02.04.2018 №17 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів та їх виробництва на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» до 200000,00 грн. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №05 від 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, а також до цивільно-правового договору №17 від 31.10.2018, 31.07.2018, 31.08.2017 (а.с.34,35,37,38,141-146).
З ОСОБА_7 укладено цивільно-правовий договір від 02.07.2018 №19 про надання послуг (виконання робіт) з виробництва кулінарних виробів на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» та їх реалізації на суму 200000,00 грн. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №19 від 28.02.2018, 31.03.2018, 30.11.2018, 31.12.2018 (а.с.17,27,36,41,43).
З ОСОБА_6 укладено цивільно-правовий договір від 01.02.2019 №25 про надання послуг (виконання робіт) з виробництва кулінарних виробів на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» та їх реалізації до 160000,00 грн. на рік. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №25 від 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019 (а.с.21,25,32,54).
З ОСОБА_8 укладено цивільно-правовий договір від 01.02.2019 №24 про надання послуг (виконання робіт) з виробництва кулінарних виробів на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» та їх реалізації до 200000,00 грн. на рік. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №24 від 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019 (а.с.16,26,31,53).
З ОСОБА_12 укладено цивільно-правові договори від 02.04.2018 №18 про надання послуг (виконання робіт) з виробництва кулінарних виробів на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» та їх реалізації на суму 200000,00 грн., а також від 02.04.2018 №№17,18 про надання послуг (виконання робіт) з реалізації кулінарних виробів та їх виробництва на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» до 200000,00 грн. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №17 від 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, а також до цивільно-правового договору №18 від 30.04.2018, 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018 (а.с.33,39,40,42,147-152).
З ОСОБА_10 укладено цивільно-правовий договір від 31.01.2017 №02 про надання послуг (виконання робіт) з виробництва кулінарних виробів на кухні «ІНФОРМАЦІЯ_1» на суму 200000,00 грн. Також підписано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №02 від 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017 (а.с.134-137).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи цивільно-правових договорів Виконавці зобов'язуються надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених даними договорами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самі організовують процес надання послуг (виконання робіт) в дні та часи за власним розсудом, у тому числі використовують власні засоби та матеріали. Факти надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця будуть засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи), який підписується Сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід'ємною частиною договору.
Разом з тим суд звертає увагу, що у вказаних цивільно-правових договорах не зазначено, який результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не визначено у ньому і переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.
У матеріалах справи наявні копії замовлень на виготовлення хлібобулочних виробів за січень, березень 2019 року, з яких випливає, що кожного дня надходили замовлення, тобто працівники кожного разу отримували обсяг роботи на день, а не конкретний обсяг роботи на строк дії цивільно-правових договорів (а.с.155-179).
При цьому суд враховує, що оплата праці за виконану роботу мала систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, а не була разовою, що притаманно для цивільно-правових договорів.
Отже відносини з працівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які фактично здійснювали роботу пекаря, кухара (відповідно до класифікатора професій за кодом 5122), продавців продовольчих товарів (відповідно до класифікатора професій за кодом 5220), оформлені шляхом укладення цивільно-правових договорів, у той час як за своїм характером такі роботи фактично є трудовими.
Водночас суд враховує, що належним чином трудові відносини з ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_6 (пекар), ОСОБА_8 (пекар), ОСОБА_7 (пекар) були оформлені розпорядженням від 29.03.2019 №01 про прийняття на роботу з 01.04.2019 лише після проведення інспекційного відвідування (а.с.99).
Таким чином суд дійшов висновку, що наявні у справі докази свідчать про доведеність факту виконання трудових обов'язків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що вказує на порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 Кодексу законів про працю України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.
Вищевказане спростовує твердження позивача та його представника, що факт допуску вищевказаних осіб до роботи без укладення трудового договору не підтверджений відповідачем належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене та встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із останніми укладено не було, що свідчить про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України внаслідок допущення працівника до роботи, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.
В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності порушень законодавства про працю, зафіксованих в акті інспекційного відвідування, а відтак протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Суд відхиляє посилання позивача у відповіді на відзив, що у даному випадку відповідач провів позапланову перевірку та зафіксував її результати за відсутності правових підстав, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем призначено та проведено саме інспекційне відвідування позивача. Крім того судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач при проведенні перевірки, розгляді справи та прийнятті оскаржуваної постанови дотримався встановленої чинним законодавством України процедури.
Також суд відхиляє і посилання позивача на той факт, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки інспекційне відвідування проведено 20.03.2019 і 21.03.2019 та оскаржувана постанова прийнята 11.04.2019, тобто до ухвалення вказаної постанови суду та визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
При цьому, відповідно до приписів частини 2 статтті 2 КАС України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є необґрунтованими та спростовуються у повному обсязі, долученими до матеріалів справи належними та допустимими доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 16.08.2019.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39779238.
Суддя В.В. Падій