Справа № 500/1438/19
16 серпня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов'язання подати подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9732,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 09.07.2018 №37.
Позов обґрунтовано тим, що 09.07.2018 позивачем придбано нерухоме майно - квартиру у місті Тернополі . При нотаріальному посвідченні договору ним сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 9732,00 грн.
Вважає, що такий збір сплачено безпідставно, оскільки житло позивачем придбавалося вперше, а відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області.
Копію ухвали від 27.06.2019 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01.07.2019, що підтверджується його розпискою на супровідному листі суду (а.с.25).
05.07.2019 до суду надійшов відзив Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Також вказав, що позивач добровільно сплатив такий збір, будь-яких рішень зобов'язального характеру щодо сплати збору відповідач не приймав. Крім того, у відзиві на позов представником відповідача вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач придбав квартиру 20.07.2018, а з позовною заявою звернувся лише у червні 2019 року (а.с.31-33).
04.07.2019 до суду надійшло клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про долучення до матеріалів справи довідки на підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету України в сумі 9732,80 грн, які сплачені позивачем. Щодо вирішення позову, то третя особа «покладається на рішення суду» (а.с.27-29).
16.07.2019 до суду надійшла заява представника позивача про долучення додаткових доказів до справи (а.с.38-39).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 09.07.2018 між Приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 2.1 договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 973 280,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу від 09.07.2018 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1465 (а.с.11-12).
Перед укладенням цього договору позивач ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме 9732,80 грн, що підтверджується квитанцією від 09.07.2018 №37 (а.с.15).
Кошти у розмірі 9732,80 грн зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету України, про що свідчить довідка Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області № 142 від 03.07.2019 (а.с.28) та копія довідки № 148 від 09.07.2019 (а.с.39).
В подальшому 28.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про повернення коштів у розмірі 9732,80 грн як безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше. Відповідач листом від 28.05.2019 №8062/07 у відповідь на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно. Також позивачу роз'яснено про право звернутися до суду із позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.21).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997, № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або придбавають житло вперше.
На підтвердження обставин придбання житла вперше суд дослідив наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2018 (індексний номер витягу: 130393930), з якого вбачається факт придбання ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири за № 1465 (а.с.13). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.04.2019 (індексний номер 167814414) ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві приватної власності і зареєстрована за ним на підставі договору купівлі-продажу квартири за № 1465 від 09.07.2018. Іншого житла за ОСОБА_1 не зареєстровано (а.с.16-17).
Довідкою № 1393 від 19.04.2019, виданою ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», підтверджується, що станом на 29.12.2012 року ОСОБА_1 згідно з даними обліку технічної інвентаризації в місті Тернополі не має зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) в місті Тернополі (а.с.18).
Довідкою № 211 від 15.04.2019, виданою Гусятинським районним комунальним бюро технічної інвентаризації, підтверджується, що за ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна Гусятинському районному комунальному бюро технічної інвентаризації (а.с.20).
Відповідно до довідки № 44 від 15.04.2019, виданої ТВБВ №10019/028 філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 внесений у списки громадян села Малі Бірки, які мають право на отримання приватизаційних паперів (житлового чека) у Гусятинському відділенні Ощадного банку України; житлових чеків не отримував (а.с.19).
Інших відомостей про придбання житла та наявність нерухомого житлового майна у позивача немає.
Суд, приймаючи до уваги надані позивачем документи, приходить до висновку, що позивач придбав житло (квартиру) вперше. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України № 29-у/2000 від 23.03.2000 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що позивач придбав житло згідно з договором купівлі-продажу від 09.07.2018 не вперше. З врахуванням чого, необґрунтованими є покликання відповідача на обов'язок позивача подати додаткові документи, які підтверджують відсутність права власності позивача на інше нерухомого майно.
Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено, то позивач має право на повернення суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Порядок повернення з державного бюджету коштів як помилково сплачених потребує дотримання певних умов та процедур.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011, №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015, №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».
Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а такими органи є органи Пенсійного фонду України, то саме на цих суб'єктів покладено обов'язок щодо формування та подання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. При цьому належним органом, до якого вноситься подання (враховуючи повноваження територіальних органів Державної казначейської служби та той факт, що збір сплачено за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса - місто Тернопіль), у цій справі є Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області.
Оскільки судом встановлено право позивача на повернення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна як помилково сплаченого, позивач у встановленому порядку звертався з заявою до відповідача про його повернення, проте йому відмовлено, то, враховуючи завдання адміністративного судочинства та повноваження суду, передбачені частиною другою статті 245 КАС України, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області відповідне подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна на ту суму, яку просить ОСОБА_1 у позові 9732,00 грн. Позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Суд при вирішенні справи відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права в аналогічних справах, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 (адміністративне провадження № К/9901/412/17), від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17 (адміністративне провадження № К/9901/400/17), 20 березня 2018 року у справі № 819/1249/17 (адміністративне провадження № К/9901/396/17), від 19 червня 2018 у справі № 607/14722/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі № 813/969/17 (адміністративне провадження № К/9901/30016/18).
Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, то суд вважає, що такий строк звернення до суду не пропущено з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи про вирішення того чи іншого її права чи інтересу. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
У цій справі відповідач листом від 28.05.2019 у відповідь на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору, позивач подав позовну заяву до суду 25.06.2019, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своєчасно в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд позов задовольняє, то сплачений позивачем судовий збір при подані позову до суду в сумі 768,40 грн відповідно до квитанції № 0.0.1391319699.1 від 24.06.2019 необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов'язання подати подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування задовольнити повністю.
Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9732,00 грн (дев'ять тисяч сімсот тридцять дві грн 00 коп), сплаченого згідно з квитанцією від 09.07.2018 №37.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп), сплаченого згідно з квитанцією від 24.06.2019 № 0.0.1391319699.1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, 46001, місто Тернопіль, вулиця Руська, 17, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40377598.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, 46001, місто Тернопіль, вулиця Листопадова, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37977726.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.