16 серпня 2019 р. Справа № 480/2265/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-123007-54 від 23 травня 2019 року на суму 7744 грн. 00 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана вимога відповідачем винесена всупереч положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
Так, нормами зазначених актів чітко визначено строки, в межах яких податковий орган має надсилати вимогу про сплату недоїмки - 15 робочих днів за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки. Натомість відповідач, пропустивши строки винесення та надсилання вимоги, фактично обновив виконавчий документ, яким є вимога. Наголосив, що оскаржувана вимога прийнята лише на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, в той час як Інструкцією №3449 передбачено наявність також акта перевірки або звітності.
Ухвалою суду від 15.07.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд спарив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.2).
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позов (а.с.27-31), в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 4 Закон №2464-VI є платником єдиного внеску.
Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435), встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Позивачем 02.02.2018 року подано ліквідаційний звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №22552, яким нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 7744,00 грн.
Відтак, заборгованість позивача виникла на підставі самостійно визначеного зобов'язання зі сплати єдиного внеску у звіті за 2017 рік. При цьому, вимога у відповідності до п.3 розділу VI Інструкції №449 та ст.25 Закону №2464-VI, формується: на підставі актів документальних перевірок; звітів платника про нарахування єдиного внеску; облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, та строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Станом на сьогодні відповідь на відзив до суду позивачем не подана.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач, зокрема, 12.03.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, 08.11.2017 - внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення його як фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.34-35) та вбачається з відзиву (а.с.27).
02.02.2018 позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік «ліквідаційна», в якому самостійно нараховано єдиного внеску за період січень-листопад 2017рік у сумі 7744,00грн. (а.с.30-31).
Дана сума єдиного внеску сплаченою не була та 23.05.2019 відповідачем відповідно до ст.25 Закону №2464-VI та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-123007-54, якою позивача було зобов'язано сплатити недоїмку у розмірі 7744,00грн. (а.с.12).
Позивач, не погодившись із вимогою про сплату боргу від 23.05.2019 звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави, порядок нарахування та сплати єдиного внеску регулюється Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449.
Так, згідно п.2 ч.1 ст.1 вказаного Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).
Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абз.3 ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, яка діяла до 01.01.2018 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. З 01.01.2018 дана норма була викладена в іншій редакції, за якою, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.2 розділу III Порядку № 435, тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.9 Розділу IІІ Порядку № 435).
Згідно з п.16 Порядку № 435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Так, як було встановлено судом, позивачем 02.02.2018 було подано ліквідаційний звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому самостійно нараховано єдиного внеску в сумі 7744,00грн. (а.с.30-31). Однак, як встановлено судом суму єдиного внеску, нарахованої самостійно позивачем сплачено не було, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (а.с.28). При цьому, позивачем не заперечується вказаного факту, як і не заперечується правомірність обрахування даної суми.
Положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Як вже зазначено вище, 02.02.2018 позивачем подано ліквідаційний звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №22552, яким нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 7744,00 грн., однак, у встановлений строк вказану суму сплачено позивачем не було, у зв'язку з чим, зокрема, на кінець 2018 року обліковувалась недоїмка за ОСОБА_1 у вказаному розмірі.
Таким чином, дії контролюючого органу з формування оспорюваної у даній справі вимоги, у зв'язку з виявленням своєчасно не сплачених платником сум єдиного внеску, відповідають зазначеним вище вимогам законодавства.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувана у даній справі вимога направлена на його адресу без акта перевірки та сформована відповідачем лише на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Разом із тим, суд критично оцінює наведене вище посилання позивача, адже необхідність направлення платнику єдиного внеску акта перевірки при формуванні вимоги про сплату недоїмки, виникає у податкового органу лише у випадках, визначених абз.2 пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, тобто, у разі коли вимога надсилається за наслідками документальних перевірок, дані яких свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.
В даному ж випадку, оскаржувана вимога сформована та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску. Вказане вбачається з витягу з бази інформаційних даних відповідача (а.с.28, 28 зворот.).
Таким чином, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, а тому необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня.
В той же час, суд погоджується із твердження позивача про те, що оскаржувана у даній справі вимога направлена відповідачем із порушенням строків, адже мала б бути надіслана протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не оспорює факт наявності чи відсутності у нього обов'язку щодо сплати недоїмки з єдиного внеску, визначеної у вимозі №Ф-123007-54 від 23.05.2019, а вказує лише на допущенні відповідачем процедурні порушення, зокрема, несвоєчасне її направлення.
Проте несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника не свідчить про його звільнення від обов'язку сплачувати відповідні зобов'язання та не може бути самостійною підставою для її скасування за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог чинного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 04.09.2018 у справі №817/1061/17, від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16
Крім того, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п.16 ст.25 Закону №2464-VI, п. 13 розділу VII Інструкції №449) .
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16.08.2019.
Суддя І.Г. Шевченко