Справа № 420/4189/19
16 серпня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2019/000002/2 від 06.07.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2019/00070 від 06.07.2019 року.
17.07.2019 року (вх. №25737/19) від представника позивача надійшла уточнена позовна заява з додатками.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в оскаржуваній картці відмови не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Ухвалою суду від 22.07.2019 року відкрито провадження по справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку ст. 262 КАС України.
12.08.2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача з позовними вимогами та обґрунтуванням позову не згоден, вказує на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією UA500100/2019/005633 від 26.06.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- в інвойсі від 30.05.2019 №115895 зазначені умови поставки FOB, але не зазначено назву географічного пункту поставки, що суперечить відомостям, зазначені у контракті від 21.05.2019 № 1, де зазначено умови поставки - FOB-Tuna, та суперечить відомостям щодо географічного пункту поставки зазначеного у копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2019 № 19160600ЕХ002095;
- у банківському платіжному документів від 06.06.2019 № 139JBKLJ0 зазначено договір щодо оплати по ньому, який відсутній у поданих товарно-транспортних документах;
- інформація, надана у листі агента «Одеська стивідорна компанія» від 25.06.2019 № 1 стосовно валюти платежу (EUR) за послуги суднового агента, відмінна від типу валюту (USD), яка зазначена у платіжному дорученні від 31.05.2019 № 137JBKLJ0.
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було, надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також, представник відповідача зазначив, що 27.06.2019 року декларантом позивача додатково було надано: копії карток рахунку, копію прайс-листа виробника товару (без номеру та дати), висновок про вартісні характеристики товару від 27.06.2019 СИО-к №000240. Крім того, 01.07.2019 декларантом було додатково надано висновок державного гемологічного центру від 01.07.2019 № 090701-Д. Разом з тим, опрацюванням додатково наданих документів відповідачем встановлено, що виявлені у документах розбіжності скасувати не вдалося, підтверджень заявленої митної вартості товару позивача не встановлено.
Відповідач вказує на те, що у рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у рішенні про коригування митної вартості товарів визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Відтак, представник відповідача зазначає, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ».
14.08.2019 року від представника позивача надійшла заява, в якій вказано що Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» отримано відзив на позов та зазначено, що відповідь на відзив позивач не буде подавати, оскільки всі фактичні обставини та доводи викладені в позові та не спростовані відзивом відповідача.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (надалі - МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 ст. 546 МК України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
В разі, якщо митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.
Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
Судом встановлено, що ТОВ «ОСК» було укладено контракт купівлі-продажу №1 від 21.05.2019 року, з TUNA MADENCILIK NAKLIYAT OTOMOTIV TICARETLIMITEDSIRKETI, за яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар Доломіт, код УКТ ВЕД 25 18 10 00 00, фракцією 20-60 мм.
ТОВ «Одеська стивідорна компанія» (далі - ТОВ «ОСК»), 26.06.2019 року, звернулась до Одеської митниці ДФС з митною декларацією № UA500100/2019/005633 щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару: доломіт фракційний, який представляє собою природний доломіт, вибутий у кар'єрі вибуховим способом без будь якої подальшої обробки, який не є каменем для монументів чи будівництва. Торгівельна марка відсутня, виробник: TUNA MADENCILIK NAKLIYAT OTOMOTIV TICARETLIMITEDSIRKETI, країна виробництва - Туреччина (TR).
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих за МД від 26.06.19 № UA500100/2019/005633, засобами електронного зв'язку позивачем отримано повідомлення від Одеської митниці ДФС щодо витребування копій документів, які підтверджують заявлену митну вартість.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів ТОВ "ОСК" були подані наступні документи: - сертифікат якості від 30.05.2019 № S1106/01/A; - інвойс від 30.05.2019 № 125895; - коносамент від 03.06.2019 № 1; - карго маніфест від 03.06.2019 № б/н; - сертифікат про походження товару від 30.05.2019 № 0799117; - рахунок від 03.06.2019 № 0601/19; - рахунок від 30.05.2019 № 2019/55; - банківський платіжний документ від 31.05.2019 № 137JBKLJ0; - банківський платіжний документ від 06.06.2019 № 139JBKLJ0; - банківський платіжний документ від 23.05.2019 № 1JBKLJ0; - лист від 25.06.2019 №1; - зовнішньоекономічний контракт від 21.05.2019 №1; - договір на перевезення від 23.05.2019 № FIXTURE RECAP б/н; - агентській договір від 27.05.2019 № 1/2705; - лист від 27.05.2019 № 1; - генеральний акт від 07.06.2019 № RA0000029; - копія митної декларації країни відправлення від 26.05.2019 № 19160600EX002095.
26.06.2019 року засобами електронного зв'язку ТОВ «ОСК» було отримано друге повідомлення від Одеської Митниці ДФС, в якому зазначається, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:
в інвойсі від 30.05.2019 № 125895 зазначені умови поставки FOB, але не зазначено назву географічного пункту поставки, що суперечить відомостям зазначеним у контракту від 21.05.2019 № 1, де зазначено умови поставки - FOB Tuna, та суперечить відомостям щодо географічного пункту поставки зазначеного у копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2019 № 19160600EX002095;
банківському платіжному документі від 06.06.2019 № 139JBKLJ0 зазначено договір щодо оплати по ньому, який відсутній у поданих товаротранспортних документах;
інформація надана у листі агента «Одеська стивідорна компанія» від 25.06.2019 №1 стосовно валюти платежу (EUR) за послуги суднового агента відмінна від типу валюти (USD) яка зазначена у платіжному дорученні від 31.05.2019 № 137JBKLJ0.
За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2019 р. № UA500100/2019/000002/2, яким було збільшено митну вартість товару з 0,02173 дол. США за кг до 0,0495 дол. США за кг.
Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 19.04.2019 р. № UA508120/2018/001813.
Крім того, винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні (випуску) товарів від 06.07.2019 р. №UA500100/2019/00070.
ТОВ «ОСК» у відповідності до вимог ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було подано заяву про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під зобов'язання сплатити різницю між сумою митних платежів, обчисленою заявником та згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом у строк до 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг відповідно до вимог розділу Х Митного кодексу України або надати митному органу витребувані документи та довести правильність визначеної заявником митної вартості.
Для випуску товарів у вільний обіг 08.07.2019 року ТОВ «ОСК» було оформлено вантажну митну декларацію №UA500100/2019/005865, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом.
ТОВ «ОСК» не погоджується з позицією Одеської Митниці ДФС, вважає рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформлені неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Що стосується висновків відповідача про те, що в інвойсі від 30.05.2019 № 125895 зазначені умови поставки FOB, але не зазначено назву географічного пункту поставки, що суперечить відомостям зазначеним у контракту від 21.05.2019 № 1, де зазначено умови поставки - FOB Tuna, та суперечить відомостям щодо географічного пункту поставки зазначеного у копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2019 № 19160600EX002095, суд зазначає наступне.
Як зазначалось судом вище, ТОВ «ОСК» було укладено контракт купівлі-продажу №1 від 21.05.2019 року, з TUNA MADENCILIK NAKLIYAT OTOMOTIV TICARETLIMITEDSIRKETI, за яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар Доломіт, код УКТ ВЕД 25 18 10 00 00, фракцією 20-60 мм.
Компанія продавець є також безпосереднім виробником товару, місце виробництва якого знаходяться на острові Мармара, Туреччина.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «ОСК» було надано пояснення до митного органу оформлені листом № 2 від 27.06.2019 року, яким повідомлено відповідача, що була допущена технічна помилка, яка згідно ст.268 МК України не призвела до збільшення, зменшення або звільнення від сплати митних платежів та згідно листа від виробника товару, експортній декларації вірними вважати умови FOB BADALAN/MARMARA ISLAND. Відтак, суд дійшов висновку, що така розбіжність, враховуючи надані пояснення позивача та постачальника товару, не впливає на ціну товару, а відтак і на митну вартість, а тому не може бути підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Що стосується висновків відповідача щодо зазначення відсутності договору на підставі якого було сформовано банківський платіжний документ від 06.06.2019 № 139JBKLJ0, суд зазначає, що TOB «ОСК» було надано лист № 2 від 27.06.2019 року, та роз'яснено технічну описку, яка була допущена та вказано помилково контракт від 09.07.2018 року. Платіж було здійснено відповідно інвойсу №0601/19 від 03.06.2019 року. Також, позивачем було надано відповідачу разом із поясненнями, лист №1 від агенту ECHO від 05.06.2019 щодо технічної помилки у назві порту і надано також додаткові документи.
Відтак, суд дійшов висновку, що вказані технічні описки, враховуючи надані пояснення позивача та додаткові документи, не призвели до збільшення, зменшення або звільнення від сплати митних платежів, тому не можуть бути прийняті відповідачем як підстава для рішення про коригування митної вартості товару.
Що стосується висновків відповідача про те, що інформація надана у листі агента «Одеська стивідорна компанія» від 25.06.2019 №1 стосовно валюти платежу (EUR) за послуги суднового агента відмінна від типу валюти (USD) яка зазначена у платіжному дорученні від 31.05.2019 № 137JBKLJ, суд вказує на те, що позивачем було надано лист №2, від 27.06.2019 року, в якому надано пояснення щодо вірної валюти (USD), так як у листі агента, була допущена описка відображення валюти лише у одному абзаці. Суд погоджується з доводами позивача, що така технічна помилка не впливає на розмір або відсутність митних платежів, так як рахунки та проплати здійснювались із розрахуванням у валюті USD.
Суд вказує на те, що однієї лише вказівки відповідача на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, який вплив це мало на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Разом з тим, наявність у вказаних документах розбіжностей не стосується числового значення ціни товару та жодним чином не впливає на визначення митним органом митної вартості товару, тому це не призвело до неправильного визначення вартості товару, крім того, зазначені документи не встановлюють саме вартість товару.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, що свідчить про протиправність дій Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відтак, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2019/00070 від 06.07.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2019/000002/2 від 06.07.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. згідно квитанції від 15.07.2019 року № ПН 1855.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь позивача судовий збір у розмірі 1921 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2019/00070 від 06.07.2019 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2019/000002/2 від 06.07.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» судовий збір у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» (вул.Багрицького, 12 А, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 42197434);
Відповідач: Одеська митниця ДФС (вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717).
Суддя Корой С.М.
.