Справа № 420/3901/19
16 серпня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення арешту на майно від 12.06.2019 р., 18.06.2019 р., 20.06.2019 р. у виконавчих провадженнях №№ 35878514, 48591170, 48591210, 35879490, 48591245.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне, що у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Вадіта» представником засновників подано до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про закінчення виконавчих проваджень та скасування арештів майна. Однак, в супереч приписів Закону України «про виконавче провадження», постановами старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. виконавчі провадження закінчені на підставі п. З ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з припиненням юридичної особи -боржника (копія додається), та накладено арешт на майно боржника ТОВ «Вадіта» (якого ліквідовано). Не погоджуючись з вказаними постановами державного виконавця ТОВ «Вадіта» звернулось в установленому порядку до Одеського окружного адміністративного суду.
08.07.2019 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
05.08.2019 р. ухвалою суду позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
06.08.2019 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.
07.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами статті ст. 287 КАС України.
Вказаною ухвалою від 07.08.2019 року судом встановлено відповідачу в строк до 13.08.2019 року до 10:00 год. надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № № 35878514, 48591170, 48591210, 35879490, 48591245. Однак у встановлений строк відповідачем вказані матеріали не надано.
Крім того, відповідачем не надано відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Представник позивача в судове засідання 14.08.2019 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
У судове засідання 14.08.2019 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Враховуючи те, що сторони до суду не з'явились, будучи повідомленими про дату, час і місце судового розгляду справи, а також те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, на підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.
Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27 травня 2019 року до канцелярії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була подана заява представника засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДІТА» про закінчення виконавчого провадження №48591210 та скасування арешту, у зв'язку із припиненням боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДІТА», ідентифікаційний код: 25414493.
14 червня 2019 року до канцелярії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області були подані заяви представника засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДІТА» про закінчення виконавчих проваджень № 48591170, №35878514, №48591245, №35879490 та скасування арештів, у зв'язку із припиненням боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДІТА», ідентифікаційний код: 25414493.
Постановами старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. виконавчі провадження закінчені на підставі п. З ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з припиненням юридичної особи -боржника та накладено арешт на майно боржника ТОВ «Вадіта» (якого ліквідовано).
Так, старшим державним виконавцем другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідуром І.М. на підставі розгляду вищевказаних заяв представника засновників ТОВ «Вадіта» складено відповідні постанови, зокрема:
виконавче провадження № 35878514: складено Постанову від 12.06.2019 року про арешт майна боржника та Постанову від 17.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження;
Виконавче провадження № 48591170: складено Постанову від 18.06.2019 року про арешт майна боржника, та Постанову від 18.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження;
Виконавче провадження №48591210: складено Постанову від 18.06.2019 року про арешт майна боржника та Постанову від 18.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження;
Виконавче провадження №35879490: складено Постанову від 20.06.2019 року про арешт майна боржника та Постанову від 20.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження;
Виконавче провадження №48591245: складено Постанову від 20.06.2019 року про арешт майна боржника та Постанову від 20.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Частини 2, 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів, і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У частині 4 статті 59 України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року.
З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
У даному випадку належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 813/2439/14.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до вимог ст. 16 ЦК України, захист права позивача необхідно вчинити шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто звільнити майно з-під арешту.
За таких обставин, суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для існування арешту, а тому позовні вимоги щодо скасування арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. про арешт майна боржника від 12.06.2019 р., 18.06.2019 р., 20.06.2019 р. у виконавчих провадженнях №№ 35878514, 48591170, 48591210, 35879490, 48591245, є такими, що підлягають до задоволення.
У частині 4 статті 59 України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.
На даний час виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, завершене. Отже, державний виконавець позбавлений права на зняття арешту з майна, у випадку відсутності виконавчого провадження.
Судом у ході розгляду справи встановлено протиправність у діях відповідачів під час розгляду заяви позивача про зняття арешту з майна.
Статтею 5 КАС України вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає порушене право позивача.
Згідно пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Аналізуючи вказані норми законодавства суд зазначає, що позивачем, не обґрунтовано в чому саме, полягає порушення його прав та законних інтересів у зв'язку з відмовою скасувати арешт майна.
Таким чином, на думку суду, дійсна мета даного позову, обґрунтована позивачем - це зняття арешту з його майна досягнута шляхом задоволення судом позовних вимог, а тому визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М з метою ефективного захисту прав позивача.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 9 605 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. від 12.06.2019 про накладення арешту на майно у виконавчому провадженні № 35878514.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. від 18.06.2019 про накладення арешту на майно у виконавчому провадженні № 48591170.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. від 18.06.2019 про накладення арешту на майно у виконавчому провадженні № 48591210.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. від 20.06.2019 про накладення арешту на майно у виконавчому провадженні № 35879490.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області Дідура І.М. від 20.06.2019 про накладення арешту на майно провадженні № 48591245.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 16 серпня 2019 року.
Суддя Л.М. Токмілова
.