Справа № 420/4862/19
16 серпня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання Головного управління Держпраці в Одеській області про відстрочення сплати судового збору,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Держпраці в Одеській області до Криничненської сільської ради в якому позивач просить:
- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Криничненської сільської ради (вул. Інзовська, буд. 148, с. Криничне, Болградський район, Одеська область, 68742, код ЄДРПОУ: 04378161) шляхом зобов'язання Криничненської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04378161) зупинити виконання робіт з експлуатації устаткування напругою понад 1000 В (трансформаторна підстанція 10/0,4 КВА КТП-№219), що знаходиться за адресою: вул. Мичурина, 184 - Артскважина № 2, с. АДРЕСА_1 , Белградський АДРЕСА_2 , - та виконання робіт в діючих електроустановках напругою до та понад 1000 В, у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю людей
Позивач просить відстрочити сплату судового збору, і обґрунтовує наступним.
Головне управління Держпраці в Одеській області (далі - Головне управління) є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік».
Згідно пункту 13 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 штатний розпис і кошторис апарату Держпраці затверджуються Головою Держпраці за погодженням із Мінфіном.
Відповідно до пункту 11 цього Положення Голова Держпраці затверджує штатний розпис та кошторис територіальних органів.
Враховуючи те що надходження бюджетних коштів на сплату судового збору затримується, керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Тоді як, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держпраці в Одеській області про відстрочення сплати судового збору.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.