Справа № 420/1675/19
13 серпня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.,
секретаря судового засідання Чернецької О.А.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1 (за ордером),
представника відповідача Садардінової І.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 березня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління ДФС України в Одеській області щодо обліку на інтегрованих картках ІС "Податковий борг" заборгованості ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДФС України в Одеській області скасувати в інтегрованих картках ІС "Податковий борг" інформацію щодо заборгованість ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 лютого 2019 року він звернувся за місцем обліку із заявами про надання довідки про відсутність чи наявність заборгованості по єдиному податку та єдиному соціальному внеску та ним отримано відповідь за вих. №2928/8/15-32-50-08-09 від 21.02.2019 р., в якій повідомлено, що станом на 31.01.2019 року відповідно до інтегрованих карток ІС "Податковий борг" по ОСОБА_2 код РНОКПП НОМЕР_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн. та вказано, що заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб (код 18050400) не було. Як стверджує позивач, жодних вимог щодо сплати страхових внесків чи будь-яких інших рішень з цього приводу позивач не отримав.
У позові вказано, що протягом 2015-2019 років ОСОБА_2 , як фізичною особою-підприємцем, сплачувався єдиний податок з доходів, одержаних від підприємницької діяльності, та сплачувався єдиний соціальний внесок. Разом з тим, контролюючий орган безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства обліковує неіснуючу заборгованість, що в свою чергу є підставою для формування податковим органом вимог до позивача щодо сплати вказаної заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призводить до фактично подвійного оподаткування діяльності позивача.
Посилаючись на положення ч.2 ст.19 Конституції України, п.2 ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач зазначає, що жодних своєчасно не сплачених ФОП ОСОБА_2 сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не існує.
Ухвалою від 08.04.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
26.04.2019 року (вх. №ЕП/3184/19) від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління ДФС в Одеській області не погоджується з доводами позивача.
З посиланням на положення пп.14.1.175, пп.14.1.226 п.14.1 ст14, п.36.5 ст.36, п.63.5 ст.63 Податкового кодексу України, ст.4, п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст..1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пп.4 п.6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300, п.19 розд. IV, п.2 розд. VІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 відповідач зазначає, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, станом на 31.01.2018 року у ФОП ОСОБА_2 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1354,68 грн.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2
06.05.2019 року (вх. №16038/19) до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість доводів представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Станом на 04.07.2019 року до суду не надходило заперечень щодо наведених у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотивів їх визнання або відхилення.
Ухвалою суду від 04.07.2019 року судом витребувано у відповідача докази та вирішено розглядати справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.07.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом продовжено термін підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання.
22.07.2019 року (вх. №26299/19) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №420/1675/19 на підставі п.9 ч.1 ст.236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного суду у зразковій справі №520/3939/19.
30.07.2019 року (вх. №27341/19) від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі, в яких зазначено, що адміністративна справа №420/16675/19 не містить ознаки типовості, визначені Верховним судом у зразковій справі №520/3939/19.
Ухвалою суду від 01.08.2019 року судом відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі №420/1675/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, 29.07.2019 року (вх. №27264/19) на виконання вимог ухвали суду від представника відповідача надішли письмові пояснення (а.с.80-82), в яких:
- щодо дати виникнення суми заборгованості у розмірі 1354,68 грн. зазначено, що 21.01.2019 року згідно даних інтегрованої картки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховано суму єдиного внеску у розмірі 2457,18 грн. як фізичній особі-підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та 2457,18 грн. - як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат);
- щодо про складових вказаної заборгованості зазначено, що загальна сума нарахувань у січні 2019 року - 4914,36 грн. (2457,18 + 2457,18); переплата: станом на 31.12.2018 року - 804,68 грн., станом на 15.01.2018 року - 3559,68 грн. (804.68 +2755) та що загальна сума заборгованості на кінець січня 2019 року 1354,68 грн. (4914,36 - 3559, 68).
Також, у вказаній заяві наведено доводи щодо документів на підставі яких визначено суму заборгованості та щодо нормативного обґрунтування здійсненого нарахування суми вказаної заборгованості.
У судовому засіданні 01.08.2019 року представником позивача надано письмові зауваження щодо вищевказаних пояснень (а.с.85-87).
Ухвалою суду від 01.08.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 13.08.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 з 08.12.2015 року зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців з основним видом економічної діяльності 69.10 (діяльність у сфері права)(а.с.8).
21.09.2016 позивачу видано свідоцтво № 002865 про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.77).
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 02.03.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на спрощеній системі оподаткування з 08.12.2015 року, як платник єдиного податку третьої групи без реєстрації ПДВ (а.с.9).
Судом встановлено, що 11.02.2019 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до ДПІ у Київському районі ГУ ДФС в Одеській області і заявами, в яких просив надати довідку про відсутність або наявність заборгованості по єдиному податку станом на 31.01.2019 року (а.с.11-12).
21.02.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу позивача направлено листа №2928/В/15-32-50-08-09, в якому повідомлено, що станом на 31.01.2019 року відповідно до інтегрованих карток ІС «Податковий блок» по ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн., заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб (код 18050400) не було (а.с.10).
Так, судом встановлено, що 06.02.2016 року позивачем подано до податкового орган Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, в якому зазначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті складає 478,17 грн. (а.с.13-14)
25.01.2017 року позивачем подано до податкового орган Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, в якому зазначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті складає 3797,64 грн. (а.с.15-16)
22.01.2018 року позивачем подано до податкового орган Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому зазначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті складає 8448,00 грн. (а.с.17-18).
15.01.2019 року позивачем подано до податкового орган Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, в якому зазначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті складає 9828,72 грн. (а.с.13-19-20).)
До суду ФОП ОСОБА_2 надано докази сплати єдиного внеску (а.с.21-27).
Згідно копії інтегрованої картки ІС "Податковий борг" по ФОП ОСОБА_2 (а.с.56-60) станом на 31.01.2019 року у позивача наявна заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмір 1354,8 грн.
Згідно наданих до суду на виконання вимог ухвали від 04.07.2019 року пояснень, вказана заборгованість виникла зважаючи на нарахування 21.01.2019 року суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. як фізичній особі-підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. - як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Тобто, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховувалась позивачу як фізичні особі-підприємцю та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокату).
Судом встановлено, що у січні 2019 року суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі склала 4914,36 грн. (2457,18 + 2457,18). У позивача була наявна переплата станом на 31.12.2018 року у розмірі 804,68 грн. та згідно платіжного доручення №ПН47293 від 15.01.2019 року сплачено єдиний внесок у розмірі 2755,00 грн.
Таким чином, з урахуванням того, сума нарахованого єдиного внеску у січні 2019 року склала 4914,36 грн. (2457,18 позивачу як ФОП + 2457,18 позивачу як адвокату, який здійснює незалежну професійну діяльність), враховуючи переплату у січні 2019 року, яка склала 804,68 та сплату у розмірі 2755,00 грн., відповідачем в інтегрованій картці ІС "Податковий борг" ФОП ОСОБА_2 відображено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.
Вважаючи дії Головного управління ДФС України в Одеській області щодо обліку на інтегрованих картках ІС "Податковий борг" заборгованості ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн. протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Так, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, предметом перевірки у даній справі є наявність підстав у контролюючого органу для нарахування позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. як фізичній особі-підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування одночасно з одночасним нарахуванням позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. - як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з п.65.2 ст.65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 2 частиною першою статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закону № 5076-VI).
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства та коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності.
Відповідно до положень частини четвертої пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою Зміни та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до статті 5 Закону № 2464, зокрема відповідно до пункту 5 частини 3 статті 5 Закону №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Суд зазначає, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», тому до нього не можуть застосовуватись положення частини 3 статті 5 Закону України № 2464.
Вказані висновки суду підтверджуються також положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Частиною 3 статті 7 Закону України № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З системного аналізу положень ПК України та Закону № 5076-VI вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства та коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності.
На виконання свого обов'язку як фізичної особи-підприємця, позивачем сплачено єдиний соціальний внесок, що не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Втім, у зв'язку з встановленням позивачу ознаки незалежної професійної діяльності 21.01.2019 року відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. як фізичній особі-підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування одночасно з нарахуванням позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. - як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Втім, станом 31.01.2019 року у позивача перед бюджетом по сплаті єдиного соціального внеску не було.
Крім того, відповідно до пункту 4, 5 частини першої статті 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17 (адміністративне провадження №К/9901/51065/18, №К/9901/50934/18).
Зважаючи на те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами здійснення діяльності, як фізична особа підприємець не здійснює, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, тому у відповідача була відсутня підстава для обліку на інтегрованих картках ІС "Податковий борг" заборгованості ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн., яка виникла зважаючи на нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. як фізичній особі-підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування одночасно з нарахуванням позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2457,18 грн. - як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, взятий на податковий облік як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, веде єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець ІІІ групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності, до нього не можуть застосовуватись положення частини третьої статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому наявні правові підстави для визнання неправомірними дій Головного управління ДФС України в Одеській області щодо обліку на інтегрованих картках ІС "Податковий борг" заборгованості ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.
В той же час, вирішуючи позовну вимогу ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання Головного управління ДФС України в Одеській області скасувати в інтегрованих картках ІС "Податковий борг" інформацію щодо заборгованість ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн., суд виходить з наступного.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказ ом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок №422).
Відповідно до вказаного Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю;
Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;
Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку;
Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП;
Відповідно до п.1 розділ І Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Суд зазначає, що право на звернення до суду реалізується особою в порядку, встановленому КАС України, зокрема, відповідно до ст.5 КАС України.
Згідно з п.п.2,3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії. При цьому, лише обов'язкові до виконання рішення компетентного органу можуть породжувати правові наслідки для відповідних осіб.
При цьому, в розумінні частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
В той же час, інформація, яка міститься в інтегрованих картках ІС "Податковий борг" не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні вищевказаних приписів чинного законодавства.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що похідна вимога ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління ДФС України в Одеській області вилучити з інтегрованих карток ІС "Податковий борг" інформацію щодо заборгованість ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1536,80 грн., а саме: у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №46 від 02.04.2019 року (а.с.4) та у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №37 від 21.03.2019 року (а.с.5).
При цьому позивачем як фізичною особою-підприємцем при звернення до суду заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправними дії) та похідну від неї вимогу (про зобов'язання вчинити певні дії).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн.
Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", позивач за подачу даного адміністративного позову повинен був сплатити 1921,00 грн.
Отже, сума недоплаченого судового збору за подання даної позовної заяви складає 384,20 грн. (1921,00 грн.- 1536,80 грн.), і отже ця сума недоплаченого при подачі позовної заяви судового збору підлягає стягненню з позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на висновки суду про задоволення позовних вимог, враховуючи лише часткову плату позивачем судового збору, сума сплаченого судового збору ФОП ОСОБА_2 у розмірі 1536,80 грн., підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління ДФС України в Одеській області щодо обліку на інтегрованих картках ІС "Податковий борг" заборгованості ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.
Зобов'язати Головне управління ДФС України в Одеській області вилучити з інтегрованих карток ІС "Податковий борг" інформацію щодо заборгованість ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код 71040000) у сумі 1354,68 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) на рахунок: отримувач коштів - УК у м.Одесі/Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34310206084032; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Одеського окружного адміністративного суду, код ЄДРПОУ 35118626.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписано суддею 16.08.2019 року.
Суддя Корой С.М.
.