справа №1.380.2019.002553
13 серпня 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого cудді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
за участю: представника відповідача - Чубак Н.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутта Опт Торг” про застосування адміністративного арешту на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Львівській області ( далі - ГУ ДФС у Львівській області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутта Опт Торг» (далі - ТзОВ «Фрутта Опт Торг», відповідач), в якій позивач просив застосувати арешт коштів на рахунках ТзОВ “Фрутта Опт Торг”, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не зміг провести позапланову виїздну перевірку відповідача, у зв'язку з тим, що директор товариства відмовився допустити посадову особу ГУ ДФС у Львівській області до проведення такої перевірки. Про що складено відповідний акт.
Позивач зазначає, що посадовими особами податкового органу повністю дотримано вимоги, передбачені ст. 81 Податкового Кодексу України. Із врахуванням викладеного, позивач звертає увагу, що акт недопуску до перевірки, засвідчує факт відмови відповідача від проведення документальної позапланової виїздної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а тому, на думку позивача наявні всі підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача шляхом зупинення видаткових операцій.
Ухвалою судді від 23.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали судді від 23.05.2019 року позивачем виконано 03.06.2019 року, тобто у встановлений строк.
Ухвалою від 05.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
02.07.2019 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Судове засідання 30.07.2019 було відкладено для реалізації сторонами їх процесуальних прав. Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому звертає увагу на те, що у відповідності до пункту 94.1 ст.94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) адміністративний арешт майна є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Також відповідач у своїх запереченнях покликається на те, що недопуск до проведення перевірки є однією з підстав для накладення арешту, але не безумовною та не єдиною. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що у ТзОВ «Фрутта Опт Торг» відсутні обставини, які можуть слугувати підставою для застосування арешту коштів на рахунках, правомірність виходу на документальну позапланову перевірку, і , зокрема наказу податковим органом не зазначено, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покликаючись на обґрунтуванні викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання без участі представника відповідача судом не отримано.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні усі справі докази, з'ясувавши обставини справи суд з'ясував наступне.
ТзОВ «Фрутта Опт Торг» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі платників податків (ідентифікаційний код юридичної особи: 41191557, місце знаходження: 79039, Львівська область, м. Львів, вул Луганська, 3). Є платником податків у розумінні ПК України.
15.05.2019 ГУ ДФС у Львівській області видано Наказ №2900 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ «Фрутта Опт Торг».
Також 15.05.2019 ГУ ДФС у Львівській області виписано Направлення на перевірку №4895.
На підставі зазначеного, ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід за місцем знаходження відповідача для пред'явлення направлення, проте посадових осіб (керівника - Додатка В.Є) та будь-яких законних (уповноважених) представників підприємства за даною адресою не встановлено, про що 15.05.2019 уповноваженим працівником ГУ ДФС у Львівській області складено відповідний Акт відсутності за місцем знаходження платника податків №489/14.6/41191557.
16.05.2019 на момент виходу посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області з метою здійснення перевірки ТзОВ «Фрутта Опт Торг», було повторно складено Акт відсутності за місцем знаходження платника податків №490/14.6/41191557
Також, 17.05.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області було вручено директору підприємства Додатку В.Є. Наказ №2900 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ «Фрутта Опт Торг» та ознайомлено з направленням на проведення вищезазначеної перевірки №4895.
Як вбачається з доказів наявних у матеріалах справи (а.с.12) директором підприємства не було допущено посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області для проведення перевірки.
На підставі цього посадовими особами ГУ ДФС було складено Акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїздної перевірки від 17.05.2019.
Відповідно до звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №100/14.06-06 від 17.05.2019 ,начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято Рішення №25604/10/14.6-16 від 17.05.2019 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Фрутта Опт Торг».
У зв'язку з тим що немає можливості провести виїздну , позапланову перевірку ТзОВ «Фрутта Опт Торг», позивач звернувся до суду з цим позовом та надав обґрунтування позовних вимог інформацію, щодо відкритих банківських рахунків відповідача (а.с. 11).
Вирішуючи даний спір суд керувався таким.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктами 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
З вищезазначених норм випливає, що законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:
- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;
- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).
Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення вказаним платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України).
Посадові особи контролюючого органу, згідно з пунктом 81.1 статті 81. ПК України, мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Коли пред'являється направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У випадку відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 81.2. статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
У випадку відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
У відповідності до підпункту 94.2.3. пункту 94.2. статті 94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.3., 94.4. статті 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним (пункт 94.5. статті 94 ПК України).
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з пунктом 94.6. статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Нормами підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Наказом Міністерства фінансів України № 632 від 14.07.2017 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі - Порядок № 632). Цей Порядок розроблено відповідно до статті 94 глави 9 розділу II ПК України та визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків визначено в розділі VII Порядку № 632.
Відповідно до пункт 1 розділу VII Порядку № 632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.
Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3 розділу VII Порядку № 632).
Крім того, згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Норма зазначеного вище підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Суд наголошує, що абзац 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України містить вичерпний перелік підстав з яких платник податків може відмовитись від допуску посадових осіб до перевірки.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його добросовісного виконання покладених на нього податкових обов'язків, та не наведено обґрунтованих підстав, визначених абзацом п'ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України, за яких платник податків реалізував своє право щодо недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Покликання відповідача на те, що недопуск до проведення перевірки був зумовлений рядом об'єктивних причин, суд вважає недоречними у зв'язку з тим, що жодних письмових доказів на спростування позовних вимог відповідачем не надано. З сукупного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що недопуск перевіряючих до проведення перевірки є правовою підставою для накладення арешту на кошти платника податків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховноог Суду від 12.02.2019 у справі №820/2455/18, крім того Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою вказав на те, що непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено дотримання порядку призначення та проведення перевірки, а відтак правомірно прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України)
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази наявні в матеріалах справи та доводи сторін, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обґрунтованість його висновку про наявність підстав про застосування арешту коштів на рахунках ТзОВ «Фрутта Опт Торг», а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутта Опт Торг» (місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, код ЄДРПОУ: 41191557), що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 255 КАС України.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019.
Суддя В.М. Сакалош