справа №1.380.2019.001601
05 серпня 2019 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сало О.О.,
представника третьої особи Васька І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Бібрської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
В обґрунтування позовних вказує на те, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 23.01.2019 №13-339/16-19СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пінкту на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області. Відділом у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі та присвоєно такій кадастровий номер. У з в'язку з цим, позивач звернулась до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області площею 2,0000 га. Проте, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив їй листом від 07.03.2019 №М-1655/0-1348/0/37-19 в затвердженні такого проекту. Позивач вважає допущену відповідачем бездіяльність, яка полягає в невжитті заходів у затвердженні проекту землеустрою, протиправною, з посиланням на те, що чинним законодавством встановлено вичерпній перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, в разі невідповідності положень останнього вимогам чинного законодавства та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмова з інших підстав чи за наявності інших недоліків не допускається. Позивач також вважає, що посилання відповідача на розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р, є безпідставним. Таким чином, вказана бездіяльність спрямована на перешкоджання правам позивача на погодження розробленого проекту землеустрою та є протиправною, а тому позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 09.04.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач 23.04.2019 подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення до нього, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач стверджує про законність відмови у затвердженні ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка оформлена листом від 07.03.2018 №М-1655/0-1348/0/37-19. Така відмова зумовлена відсутністю погодження Бібрської міської об'єднаної територіальної громади відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» що унеможливлює прийняття ГУ Держгеокадастру у Львівській області позитивного рішення за клопотанням позивача. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» таке погодження є обов'язковим. Тому оскаржуване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства України. Окрім цього відповідач вказує на необґрунтованість позовної вимоги щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, оскільки такі вимоги суперечать принципу дискреційності повноважень суб'єкта владних повноважень.
Представник позивача 07.05.2019 подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому вказує на те, що законодавцем не внесено жодних змін до статей 118, 186, 186-1 Земельного Кодексу України, з врахуванням змісту розпорядження КМУ №60-р від 31.01.2018, якими врегульовано механізм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а також порядок погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Також вказує на те, що позовні вимоги заявлені позивачем є належним та обґрунтованим способом захисту її порушеного права.
Ухвалою від 08.05.2019 суд залучив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бібрську міську раду.
Від третьої особи - Бібрської міської ради надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа вказує на те, що відповідачем прийняте законне рішення, так як на момент його прийняття відсутнє погодження Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області. Окрім цього, зазначає, що з урахуванням норми ст.117 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження КМУ №60-р від 31.01.2018 є обов'язковим для виконання актом нормативного характеру та нормам Земельного кодексу України.
Ухвалою від 05.06.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи, в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
15.01.2019 ОСОБА_2 звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована за межами населеного пункту на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району.
23.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Львівській області наказом №13-339/16-9 СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» надало ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району орієнтовною площею 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства.
Такий проект землеустрою для позивача розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Після чого, Відділом у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, вказана земельна ділянки зареєстрована в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-4608694652019 від 15.02.2019.
22.02.2019 ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером № НОМЕР_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованої на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району.
07.03.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області листом №М-1655/0-1348/0/37-19 відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, посилаючись на те, що для прийняття відповідного рішення, є необхідність отримання погодження Бібрської міської об'єднаної територіальної громади шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно з ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 та 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч.1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено ч.6 та 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» №13-339/16-9 СГ від 23.01.2019.
Відповідно до ч.6 ст.186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.5 та 6 ст.186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Судом встановлено, що позивач 11.02.2019 отримала позитивний висновок про погодження проекту землеустрою експертом державної експертизи територіального органу Держгеокадастру за №950/82-19.
Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у користування;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів ст.186-1 Земельного кодексу України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або рішення про відмову передання земельної ділянки у користування.
Отже, наведені норми Земельного кодексу України визначають, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
1) завдання на розроблення проекту землеустрою;
2) пояснювальну записку;
3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
4) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
9) копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;
10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
16) кадастровий план земельної ділянки;
17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
18) матеріали погодження проекту землеустрою.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними.
З наявних у справі доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що до повноти структурних елементів проекту землеустрою, поданих ОСОБА_2 для затвердження, ГУ Держгеокадастру у Львівській області зауважень немає.
При цьому, мотиви відмови, висловлені у листі №М-1655/0-1348/0/37-19 від 07.03.2019, стосуються відсутності згоди Бібрської міської ради на передачу зазначеної земельної ділянки.
З цього приводу суд зазначає, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Як вже зазначалось судом позивач розробила проект землеустрою на підставі відповідного наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 23.01.2019 № 13-339/16-19-СГ.
При цьому затвердження проекту землеустрою є одним з етапів процесу набуття земельної ділянки у власність, що був розпочатий за наявності відповідного рішення цього ж органу.
Таким чином, суд вважає, що зволікання у затвердженні проекту землеустрою з мотивів відсутності згоди місцевої ради на передачу земельної ділянки суперечить вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р, є безпідставним. Так, розпорядження від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» вимагає отримання погодження об'єднаних територіальних громад (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Однак, не отримання такого погодження, відповідно до приписів Земельного кодексу України, не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Крім того, відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження є актом Кабінету Міністрів України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такі документи як на підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою, є необґрунтованими.
Суд при вирішенні вказаної справи застосовує положення Земельного кодексу України, який забороняє вимагати інших погоджень проекту землеустрою, ніж встановлені відповідними статтями Земельного кодексу України, а отже, приходить до висновку, що мотиви, викладені в листі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, є безпідставними.
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано. У спірному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для утримання від погодження проектів землеустрою щодо передачі земельної ділянки або наданні мотивованої відмови у їх погодженні.
Відповідно до ст.ст.4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.
Суд звертає увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов'язані з обмеженням реалізації певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, відстрочувати термін реалізації права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).
Погодження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки або відмова у його погодженні є змістом відповідного індивідуального правового акту, який оформляється висновком про його погодження або про відмову в такому погодженні. Водночас, у ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У п.8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до п.10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, погодження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки або відмова у його погодженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області, висновком про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні. Відповідно, таке рішення не може оформлятися листами у відповідь на заяви заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області про погодження проекту землеустрою, висновку про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні після спливу встановленого законом строку розгляду проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність.
Враховуючи наведене, суд вважає, що лист відповідача у відповідь на заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України.
Окрім цього, суд критично ставиться до висновків відповідача, наведених у відзиві, стосовно його дискреційних повноважень.
Зобов'язання видати наказ про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів наявності підстав для відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 Земельного кодексу України, з наявних у справі доказів судом не встановлено підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18 (провадження №К/9901/67463/18).
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн. сплачений відповідно до квитанції №2_12 від 02.04.2019.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр.В.Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 15.08.2019.
Суддя Р.І. Кузан