Справа №1.380.2019.003608
16 серпня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області, із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області, що полягає у невиконанні вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії Братську могилу радянських воїнів, 1981 р. (с.Семигинів) та у неподанні пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
-зобов'язати Семигинівську сільську раду Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії Братську могилу радянських воїнів, 1981 р. (с.Семигинів) та щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на Семигинівську сільську раду Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області покладається обов'язок виготовлення облікової документації на кожен із об'єктів культурної спадщини місцевого й національного значення та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Проте зазначеною сільською радою жодних дій, спрямованих на охорону культурної спадщини (а саме: об'єкту культурної спадщини - пам'ятки історії Братської могили радянських воїнів, 1981 року) не вчинялося, а тому існує загроза порушення законних інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.
Ухвалою судді від 18.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
На адресу суду 12.08.2019 року від відповідача засобами поштового зв'язку надійшла заява (вх.№28892), в якій останній позовні вимоги визнав та просив суд справу розглядати без участі представника сільської ради Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області.
Розглянувши подані документи і матеріали, заяву відповідача про визнання позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що під час вивчення питання занесення об'єктів культурної спадщини, що розташовані на території населених пунктів Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та моніторингу Державного реєстру нерухомих пам'яток України прокуратурою виявлено, що у реєстрі немає жодної пам'ятки культурної спадщини національного чи місцевого значення, що знаходяться на території населених пунктів Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області.
Із інформації Стрийської районної державної адміністрації №02-18/456 від 10.06.2019 року та Переліку пам'яток культурної спадщини Стрийського району вбачається, що на території населених пунктів Семигинівської сільської ради знаходиться два об'єкти, які раніше були включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення:
-пам'ятка архітектури - церква Воздвиження Чесного Хреста, 1892 року, охоронний номер 2051-м (с.Семигинів);
-пам'ятка історії - Братська могила радянських воїнів, 1981 року, охоронний номер 885 (с.Семигинів).
При цьому, облікова документація виготовлена лише на пам'ятку архітектури - церкву Воздвиження Чесного Хреста, 1892 року.
У подальшому, на запит Стрийської місцевої прокуратури Семигинівська сільська рада надала інформацію №125 від 10.06.2019 року, згідно якої облікова документація виготовлена на об'єкт культурної спадщини - церкву Воздвиження Чесного Хреста, 1892 року, а на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії Братську могилу радянських воїнів, 1981 року виготовлено лише державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій він розташований.
Отже, як слідує із Переліку культурної спадщини Стрийського району, на території населених пунктів Семигинівської сільської ради облікова документація на пам'ятку історії - Братська могила радянських воїнів, 1981 року, охоронний номер 885 (с.Семигинів) - відсутня.
При вирішенні спору суд застосовував наступні вимоги чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави визначено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 06.07.2005 року №2747-IV (надалі по тексту - Закон №2747-IV) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Частиною третьою статті 23 Закону №2747-IV визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Звернення прокурора з даним позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-III (надалі по тексту - Закон №1805-III).
Відповідно до статті 1 Закону №1805-III, терміни вживаються в такому значенні:
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Так, відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Водночас, частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.
У пункті 1 Порядку визначення категорій пам'яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року №452 (надалі - Порядок №452) вказано, що згідно з цим Порядком визначаються категорії пам'яток для внесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури (п.5 Порядку).
Пунктом 3 розділу Х Прикінцеві положення Закону №1805-III визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Згідно пункту 1.3. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 року за №528/23060 (надалі - Порядок №158), облік об'єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об'єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об'єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об'єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 2.3. Порядку №158).
Пунктом 3.1. Порядку №158 визначено, що облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у даному спорі саме на відповідача - Семигинівську сільську раду Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області покладається обов'язок виготовлення облікової документації на кожен із об'єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Семигинівської сільської ради та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку №158, форму облікової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року №295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за №693/9292.
Фінансування робіт із складання облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини (далі - документи) здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, та інших джерел, не заборонених законодавством (п.4.3. Порядку).
Пунктом 4.4. Порядку №158 передбачено, що документи на об'єкт культурної спадщини складаються у чотирьох примірниках, один з яких зберігається в Мінкультури України, другий - в органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органах охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, третій - у районних державних адміністраціях або у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради, четвертий - у розробника документів.
Згідно із п.п.5.2., 5.3., 5.4. Порядку №158, для вирішення питання про занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).
З цією метою орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть створювати комісію з перегляду списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, до складу якої входять представники відповідного органу охорони культурної спадщини та кваліфіковані фахівці-практики відповідної спеціалізації (археологи, архітектори, історики, мистецтвознавці тощо), або укладати контракти на проведення перегляду з науково-дослідними та науково-проектними установами, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини.
Під час перегляду здійснюється перевірка фактичної наявності об'єкта культурної спадщини, уточнення місцезнаходження (адреси) об'єкта культурної спадщини відповідно до сучасного найменування адміністративно-територіальних одиниць (області, району, міста, селища, села), вулиць, уточнення даних обліку про об'єкт культурної спадщини (назва, датування, вид, категорія), натурні обстеження об'єкта культурної спадщини, визначення його технічного стану, складання акта технічного стану, визначення культурної цінності об'єкта та обґрунтування занесення (незанесення) його до Реєстру, поновлення матеріалів фотофіксації об'єкта культурної спадщини, складання облікової документації.
Під час перегляду з метою виявлення пам'яток, зазначених в абзаці другому пункту 5.1 цього розділу, здійснюється перевірка лише фактичної наявності таких об'єктів, а також уточнення їх місцезнаходження (адреси) відповідно до сучасного найменування адміністративно-територіальних одиниць (області, району, міста, селища, села), вулиць.
Розгляд зазначеного Переліку з доданою до нього обліковою документацією на кожний із рекомендованих для занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини здійснюється у порядку, передбаченому пунктом 3.1 розділу ІІІ цього Порядку (п.5.4. Порядку).
Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов'язків.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку по виготовленню належним чином оформленої облікової документації на зазначений об'єкт культурної спадщини та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення такої до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області, яку слід визнати протиправною.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява №24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п.33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».
Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Окрім того, суд наголошує, що 12.08.2019 року від відповідача засобами поштового зв'язку надійшла до суду заява про визнання позову та проведення розгляд справи у відсутності уповноваженого представника.
Заява про визнання відповідачем позову обґрунтована тим, що сільською радою 19.07.2019 року було укладено договір №69-19/П з виконавцем робіт ПП «Центр пам'яткоохоронних досліджень» про надання послуг щодо паспортизації об'єкту культурної спадщини - пам'ятки історії Братської могили радянських воїнів, 1981 року, в с.Семигинів Стрийського району Львівської області. Окрім того, в заяві відповідач відзначає також, що облікова документація на об'єкт культурної спадщини на даний час у процесі виготовлення.
Частиною 1 статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Аналізуючи вище наведені норми, суд дійшов висновку, що в даній справі визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.
У зв'язку з цим, суд приймає визнання позову відповідачем.
З огляду на зазначене й з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії Братську могилу радянських воїнів, 1981 р. (с.Семигинів) та щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Отже, на підставі викладеного та зважаючи на визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 189, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави до Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області, що полягає у невиконанні вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії Братську могилу радянських воїнів, 1981 р. (с.Семигинів) та у неподанні пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язати Семигинівську сільську раду Стрийського району Львівської області в особі Виконавчого комітету Семигинівської сільської ради Стрийського району Львівської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії Братську могилу радянських воїнів, 1981 р. (с.Семигинів) та щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Сасевич О.М.