15 серпня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/1325/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (вул. Шевченка, 109, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ - 03197641)
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.04.2019 року №ОМС-КР1535/762/АВ/П/ПТ/ІП-ФС, -
І. Зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19.04.2019 року №ОМС-КР1535/762/АВ/П/ПТ/ІП-ФС.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в період з 01 квітня 2019 року по 02 квітня 2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради проводилось інспекційне відвідування. За результатами інспекційного відвідування складено акт №ОМС-КР1535/762/АВ від 02.04.2019 року. На підставі зазначеного акту відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 4173,00 грн. Позивачка вказувала, що висновки базуються на помилковому розумінні інспектором норм права та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.1).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, оскільки у зв'язку із виявленими порушеннями законодавства про працю щодо позивача прийнято рішення про накладення штрафів.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі
Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.04.2019 року №1276/21 та наказу начальника управління від 27.03.2019 року №17 та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.04.2017 № 295, головному спеціалісту, інспектору праці відділу з питань праці та соціально-трудових відносин ОСОБА_2 було доручено провести інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) (а.с.12).
За результатами інспекційного відвідування складено акт №ОМС-КР1535/762/АВ від 02.04.2019 року (а.с.13-16, 35-38).
В акті перевірки зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за 3 дні до відпустки, що приводе до порушення вимог ч.4 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст.21 Закону України «Про відпустки».
Так, працівнику ОСОБА_3 , яка працювала з 16 квітня 2016 року на посаді продавця непродовольчих товарів, надана щорічна тарифна відпустка з 01.02.2019 року по 24.02.2019 року згідно наказу № 2 від 01.02.2019 і графіку тарифних відпусток, затвердженого 15.12.2018 року.
Заробітна плата за час відпустки нарахована в сумі 1545,84 грн. (до виплати 1417,29 грн.) була виплачена 01.02.2019 року., що підтверджено відомістю № 2/1 від 01.02.2019 року про виплату грошей з підписом працівника.
Перебуваючи у тарифній відпустці з 12.08.2018 року згідно наказу № 2 від 11.08.2018 року і графіку тарифних відпусток, затвердженого 15.12.2017 року ОСОБА_3 отримала заробітну плату за весь час щорічної відпустки в розмірі 623,10 грн. пізніше, ніж за 3 дні до її початку що підтверджується відомістю № 8/1 від 11.08.2018 року.
Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
02 квітня 2019 року інспектором було винесено припис №ОМС-КР1535/762/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення (а.с.17).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради винесено постанову про накладення штрафу №ОМС-КР1535/762/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 19.04.2019 року, якою за порушення вимог частини 4 статті 115 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 4 173,00 грн. (а.с.22).
Незгода із прийнятим відповідачем рішенням обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011 є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок 295), визначена процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку 295 чітко визначені підстави проведення інспекційних відвідувань, зокрема: підпункт 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Як вбачається з направлення Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради №1276/21 від 01.04.2019 року на проведення інспекційного відвідування, перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставі наказу начальника Управління від 27.03.2019 року №17.
Вищенаведене свідчить про наявність підстав для проведення перевірки.
Щодо виявлених при проведенні перевірки порушень частини 4 статті 115 КЗпП України та ст.21 Закону України "Про відпустки", суд зазначає наступне.
Право на відпочинок працівників гарантовано ст.45 Конституції України та реалізується відповідно до КЗпП (глава V), Закону про відпустки та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про відпустки» та ст.74 КЗпП України, право на відпустку мають громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні і перебувають у трудових відносинах з підприємством незалежно від його форми власності та виду діяльності. Право на відпустку мають і особи, які працюють у фізичної особи за трудовим договором.
Приписами ст.10 Закону України «Про відпустки» визначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.79 Кодексу законів про працю України.
Також ст.10 вищезазначеного Закону встановлено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
При цьому, суд зазнає, що форму графіка надання відпусток чинним законодавством не встановлено, тому підприємство може розробити його самостійно.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до трудових договорів між працівниками та фізичною особою, яка використовує найману працю - ОСОБА_4 , тривалість щорічної оплачуваної відпустки складає 24 календарних дні та час її надання відбувається за домовленістю (а.с.22-23).
Відповідно до п.10 ч.13 ст.10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються і в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом №2 працівнику ОСОБА_3 надана щорічна тарифна відпустка з 01.02.2019 року по 24.02.2019 року.
Заробітна плата за час відпустки нарахована в сумі 1545,84 грн. була виплачена 01.02.2019 року, що підтверджено відомістю № 2/1 від 01.02.2019 року про виплату грошей з підписом працівника.
Вищенаведене сторонами не заперечувалось.
Проте, заяву про надання чергової тарифної відпустки з 01.02.2019 року по 24.02.2019 року та заяву про видачу відпускних не пізніше дати початку відпустки працівником подано лише 01.02.2019 року (а.с.25-26).
Також судом встановлено, що перебуваючи у тарифній відпустці з 12.08.2018 року згідно наказу № 2 від 11.08.2018 року і графіку тарифних відпусток, затвердженого 15.12.2017 року ОСОБА_3 отримала заробітну плату за весь час щорічної відпустки в розмірі 623,10 грн. пізніше, ніж за 3 дні до її початку що підтверджується відомістю № 8/1 від 11.08.2018 року.
Вищенаведене сторонами не заперечувалось.
Проте, заяву про надання чергової тарифної відпустки з 12.08.2018 року по 21.08.2018 року та заяву про видачу відпускних не пізніше дати початку відпустки працівником подано лише 11.08.2018 року (а.с.23-24).
Статтею 21 Закону України "Про відпустки" передбачено, що заробітна плата за час відпустки (відпусткові) повинна виплачуватися не пізніше ніж за три дні до її початку.
Частиною четвертою ст.115 Кодексу законів про працю України також визначено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно з положеннями частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Положеннями ст.7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до положення параграфа 2 ст.7 Конвенції №132 "Про оплачувані відпустки" (переглянута у 1970 році) від 24.06.70 р., ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. №2481-ІІІ «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки», суми, що належать до виплати за час відпустки, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Крім того, Міністерство соціальної політики України своїм листом від 05 січня 2012 року №7/13/133-12 «Про виплату відпускних» надало роз'яснення щодо порядку та термінів виплати заробітної плати за період надання щорічної відпустки. В листі зазначено, що враховуючи положення зазначеної статті Конвенції та те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і роботодавцем, у разі необхідності отримання щорічної відпустки (або її частини) у стислі терміни (у зв'язку із сімейними обставинами, станом здоров'я тощо) в заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між працівником та роботодавцем. Такою угодою, зокрема, може бути заява працівника з проханням про виплату відпускних в інший, ніж передбачений законодавством, строк, погоджений з роботодавцем.
Приписами ст.81 КЗпП визначено, що якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Отже, враховуючи положення Конвенції i те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником i роботодавцем, за потреби отримання щорічної відпустки або її частини у стислі терміни в заяві працівник може висловити своє бажання одержати заробітну плату за неї в терміни, визначені між працівником та роботодавцем.
При цьому, під угодою сторін у такому разі, вважається написання працівником заяви про надання відпустки відповідного змісту i погодженої з роботодавцем.
У разі згоди роботодавця на надання працівникові щорічної відпустки чи її частини у стислі терміни виплата заробітної плати за час такої відпустки у строки, визначені угодою сторін, не вбачається порушенням ст. 115 КЗпП та ст. 21 Закону України «Про вiдпустки».
При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії», відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Аналіз наведених обставин в сукупності, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано дійшовши висновку про винуватість позивачки у вчиненні порушення передбаченого ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України "Про відпустки".
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачкою надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1-3408К від 23.05.2019 року (а.с.2).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (вул. Шевченка, 109, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ - 03197641) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.04.2019 року №ОМС-КР1535/762/АВ/П/ПТ/ІП-ФС - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про накладення штрафу від 19.04.2019 року №ОМС-КР1535/762/АВ/П/ПТ/ІП-ФС.
Присудити на користь Фізичної особи - підприємця Руденко Світлани ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (вул. Шевченка, 109, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ - 03197641).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук