16 серпня 2019 року м. Київ № 810/1853/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант»
до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в якому просить:
- скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме: будинку АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 під № 17000800 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 52548046 від 04.10.2016 головного державного виконавця Чайки О.В. Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області;
- зобов'язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації обтяження - арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме: будинку АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 під № 17000800 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 52548046 від 04.10.2016 головного державного виконавця Чайки О.В. Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" є іпотекодержателем нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, загальною площею 76,4 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У серпні 2016 року з метою задоволення забезпеченої іпотекою вимоги, шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-якій особі-покупцеві права власності на предмет іпотеки позивач звернувся до приватного нотаріуса. Водночас, останнім було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу предмета іпотеки у зв'язку з накладенням відповідачем арешту на все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 на підставі постанови ВП № 52548046 від 04.10.2016.
Позивач зазначає, що встановлення такого обтяження обмежує право Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" на першочергове задоволення своїх прав як іпотекодержателя, зокрема, шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі.
За наведених обставин та виходячи з суті іпотеки позивач вважає, що арешт накладений на іпотечне майно підлягає зняттю для можливості задоволення вимог заставодержателя.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1853/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Від Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській до суду надійшли заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що 04.10.2016 уповноваженою особою відділу ДВС на підставі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду № 357/1167/15-ц 2/357/1179/15, виданого 11.06.2015, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52548046. Разом з цим, відповідно до заяви стягувача державним виконавцем було також винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказана інформація відповідно до вимог законодавства була внесена, зокрема, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За наведених обставин відповідач стверджує, що вказана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження була прийнята державним виконавцем на законних підставах, а тому скасуванню не підлягає.
Крім того, відповідач також звертав увагу суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", як заставодержатель майна належного боржнику - ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу ДВС з заявою про виключення заставленого майна з під арешту накладеного постановою державного виконавця 04.10.2016 № 52548046 - не звертався.
Таким чином, відповідач вважає, що доводи позивача, викладені у позові є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на зазначене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав, наведених у позонвій заяві. Крім того, представник позивача звертав увагу суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" зверталось до Білоцерківського міського відділу ДВС з заявами про зняття арешту з майна боржника, що перебуває в іпотеці. Водночас, жодної відповіді від відповідача підприємством отримано не було, та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до теперішнього часу суб'єктом владних повноважень - не скасовано.
У судове засідання 13.09.2017 представники сторін не з'явились. Сторони були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи, що підтверджується даними наявної у матеріалах справи розписки позивача від 26.07.2017, поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від за № 0113326399840, № 0113326399832 та поштовим конвертом із довідкою (ф. 20) за закінченням встановленого терміну зберігання.
У матеріалах справи наявне клопотання позивача від 05.07.2017 про здійснення судового розгляду справи № 810/1853/17 в порядку письмового провадження.
У свою чергу, як вбачається зі змісту заперечень, відповідач крім іншого, просив суд здійснювати судовий розгляд справи без участі уповноваженого представника Білоцерківськго міського відділу ДВС.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 у судові засідання не з'являлась про причини неявки суду не повідомила та будь-яких заяв або клопотань до суду не надала.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочиснтва України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене розгляд даної справи підлягає здійсненню в порядку письмового провадження.
15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.
Таким чином, на підставі статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи предмет спору у даній справі, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду адміністративної справи № 810/3327/17 було встановлено, що 19.01.2007 між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №11/03-03. З метою забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 19.01.2007 між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі № 255, за умовам якого іпотекодавець зобов'язався передати іпотекодержателю житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 76.4 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
20.11.2013 між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (Установник управління), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (Управитель) та Національним банком України (Національний банк України) було укладено договір про передавання в управління непроданих активів, за умовами якого установник управління зобов'язався передати в управління управителю активи, наявні на балансі установника управління на дату укладання договору, а управитель зобов'язався прийняти активи і вжити всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок активів.
30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", яка діє як управитель активами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", переданих в управління у відповідності до договору про передавання в управління непроданих активів від 20.11.2013 (Управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, за умовами якого управитель зобов'язався передати права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор зобов'язався прийняти всі права і стати новим кредитором за кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007, що був укладений між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та громадянкою України ОСОБА_1 .
07.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (Управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав за Іпотечним договором, посвідченим 19.01.2007 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Іванчишиною Л.Г. за реєстровим № 256, за умовами якого управитель, який діє від імені Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (первісний кредитор) зобов'язаний відступити новому кредитору, а новий кредитор набути в повному обсязі всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та додатковими угодами до нього, у зв'язку з укладенням 30.09.2015 між управителем та новим кредитором договору № 050 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007.
У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про виконання договірних зобов'язань вих. №103/73 від 12.01.2016, у якій просило вказану особу погасити заборгованість за кредитним договором № 11/03-03 від 19.01.2007 у сумі 385448,12 грн.
Разом з цим, у вказаній вимозі було також зазначено, що у випадку її невиконання Товариство буде звертати стягнення на предмет іпотеки, який виступає забезпеченням виконання зобов'язання, а саме: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас, заборгованість за кредитним договором №11/03-03 від 19.01.2007 боржником сплачено не було.
Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постанова Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/3327/16 від 14.12.2016 набрала законної сили 15.03.2017 (а.с. 9-15).
За наведених обставин, судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" є іпотекодержателем нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, загальною площею 76,4 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та має право звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки.
Як стверджує позивач та підтверджується наявними у справі доказами, з метою задоволення забезпеченою іпотекою вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" 08.08.2016 звернулось приватного нотаріуса з проханням про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу та його державну реєстрацію (на підставі іпотечного договору який містить відповідне застереження, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь якій особі-покупцеві) об'єкту - житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 76,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатом розгляду вказаного звернення позивача приватним нотаріусом було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 16.05.2017 вих. № 16.05.2017.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у посвідченні договору купівлі-продажу слугувало встановлення (на підставі даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 87150276 від 16.05.2017), а саме: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 17000800 (спеціальний розділ) зареєстровано 20.10.2016, державним реєстратором Чайка О.В. Білоцерківський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 52548046 від 04.10.2016 виданої Білоцерківським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно (а.с.17).
Не погоджуючись із внесеним реєстраційним записом про державну реєстрацію обтяження - арешту нерухомого майна третьої особи позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону №1403-VIII).
Згідно з статтею 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Підстави за яких може бути знятий державним виконавцем арешт на майно наведений у частини четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII. Так, у вказаній нормі зазначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Частина п'ята даної норми передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 87150276 від 16.05.2017 підставою виникнення обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 52548046 від 04.10.2016.
З матеріалів виконавчого провадження № 52548046, які надані відповідачем, судом встановлено, що зазначена постанова була прийнята державним виконавцем за заявою стягувача - ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 53) під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду № 357/1167/15-ц 2/357/1179/15, який виданий 11.06.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу на загальну суму 12509,50 грн.
При цьому, постанова про накладення арешту на майно від 04.10.2018 у ВП № 52548046, яка стало підставою для проведення 20.10.2016 державної реєстрації прав та їх обтяжень, сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась. Позивачем також не було надано суду доказів оскарження даної постанови.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - арешту нерухомого майна ОСОБА_1 а саме: будинку АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2016 під № 17000800 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 52548046 від 04.10.2016.
Отже, оскільки вказаний запис (про державну реєстрацію обтяження - арешту нерухомого майна) було внесено державним виконавцем на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 52548046 від 04.10.2016, яка є чинною та в судовому порядку не оскажувалась, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо доводів позивача відносно звернення до відповідача із заявами про зняття арешу, суд зазначає, що відповідачем дана обставина заперечувалась, оскільки відповдіач у відзиві зазначив, що до відділу такі заяви від позивача не надходили. У свою чергу позивач не надав суду доказів отримання відповідачем таких звернень. Крім того, позивачем не заявлялось позовних вимог відносно оскарження дій або бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на звернення позивача, отже дані обставини не є предметом спору.
При цьому, враховуючи те, що судом не встановлено підстав для задоволення першої позовної вимоги, друга позовна вимога про зобов'язання відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації обтяжень, яка є похідною від першої позовної вимоги задоволенню не підялгає.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, позивач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом до суду саме із такими позовними вимогами.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністартивного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достані докази щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи відмову позивачу у задоволенні позову судовій збір стягненню на користь позивача не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.