12 серпня 2019 року 15 год. 00 хв.Справа № 280/2925/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приморського об'єднаного управління
Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у невиплаті пенсії за травень та червень 2018 року ОСОБА_1 ; зобов'язати Приморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за травень та червень 2018 року на загальну суму 24962 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 98 копійок.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що має статус внутрішньо переміщеної особи та на час подачі цього позову перебуває на обліку в Приморському об'єднаному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.08.2016. Вказує, що відповідачем була припинена виплата пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018. На звернення позивача, відповідачем надана відповідь, викладена у листі №11/В-11 від 12.02.2019, де повідомлено, що 19.05.2018 на підставі списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яким за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» щодо контролю осіб, транспортних засобів і вантажів, які перетинають державний кордон, виплата пенсії зупинена до з'ясування. У липні виплату пенсії поновлено, але суми пенсії за травень та червень 2018 року у розмірі 24962,98 грн. не були виплачені, так як не надійшло відповідного фінансування по поточним боргам. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.06.2019 вказаний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/2925/19. Призначено судове засідання на 08.08.2019 без виклику сторін.
Ухвалою суду від 12.08.2019 здійснено процесуальне правонаступництво первинного відповідача - Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 29.07.2019 вх. №31384. Зазначає, що у зв'язку з переїздом позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII. 19.05.2018 на підставі списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яким за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» щодо контролю осіб, транспортних засобів і вантажів, які перетинають державний кордон, виплата пенсії зупинена до з'ясування. Вказує, що в червні 2018 року на підставі рішення №197 від 05.06.2018 районної комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Приазовської районної державної адміністрації згідно розпорядження № 127647 від 11.06.2018 ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії з 01.05.2018, а в липні 2018 позивач отримав пенсію тільки за липень 2018 року. Суми недоотриманої пенсії за травень та червень 2018 року будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім цього зазначає, що державним реєстратором Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області було внесено запис про припинення юридичної особи - Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в результаті реорганізації, а його правонаступником на теперішній час є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 15.01.2001.
З 01.08.2016, згідно довідки від 21.03.2016 № 2319000772, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщу особу у Приморському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
07.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив роз'яснити підстави припинення виплати пенсії.
Листом від 12.02.2019 № 11/В-11 об'єднаним управлінням повідомлено позивача, що на теперішній час виплату пенсії позивачу поновлено, а сума пенсій за травень та червень 2018 року в розмірі 24962,98 грн. значиться як поточний борг та буде виплачена при надходження відповідного фінансування.
Позивач не погодившись з такими діями відповідача щодо невиплати йому пенсії за травень та червень 2018 року, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).
Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, ст. 12 цього Закону.
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII, вказує на правомірність припинення виплати пенсії у зв'язку із отриманням інформації зі списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яким за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» щодо контролю осіб, транспортних засобів і вантажів, які перетинають державний кордон.
Разом з тим, суд зазначає, що Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.
Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-ІV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом ч. 1 ст. 49 визначено підстави припинення пенсії.
Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
При цьому, конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що вказані відповідачем підстави не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії, у зв'язку з чим, відповідач обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Тим паче, припинення пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення, якого прийнято не було.
Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки такі підстави не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV.
Вказане, також, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з травня по червень 2018 року включно було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що мають місце протиправні дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з травня по червень 2018 року включно, а порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача виплатити пенсію ОСОБА_1 за травень та червень 2018 року.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в судових рішеннях, як приклад від 13.02.2018 у справі №219/9003/17, від 20.02.2018 у справі №234/10770/17, тощо.
Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено належним чином правомірність невиплати пенсії позивачу з травня по червень 2018 року включно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Приморського об'єднаного управління
Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії за травень та червень 2018 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за травень та червень 2018 року на загальну суму 24962 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 98 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.08.2019.
Суддя Л.Я. Максименко