15 серпня 2019 року м. Ужгород№ 260/997/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Кустрьо В.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,представник - адвокат Новікова І.С.
відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ,- представник Жупан А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
Позиції сторін
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю II групи з дитинства. Із Розпорядження №123541 від 26 грудня 2018 року позивачу стало відомо, що органом пенсійного фонду не в повному обсязі враховано наявний у неї загальний стаж, а саме період з 01 червня 1999 року по 31 грудня 2000 року, внаслідок чого останній перерахунок пенсії через збільшення стажу проведений ще у серпні 1997 року. 15 лютого 2019 року позивач через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Мукачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою щодо перерахунку пенсії. Рішенням №1389/06 від 25 лютого 2019 року у проведенні перерахунку пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що відповідна заява подана довіреною особою, а не особисто, та відсутня трудова книжка або інший документ, що підтверджує період роботи з 01 червня 1999 року по 31 грудня 2000 року. Відтак, позивач вважаємо відмову у проведенні перерахунку пенсії неправомірно, такою, що не відповідає нормам закону.
05 серпня 2019 року, на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає що позивач, перебуває на обліку в управлінні Фонду, як одержувач пенсії по інвалідності, обчислення якої проводиться відповідно до норм Закону України загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 .
За результатами розгляду заяви про проведення перерахунку пенсії заявниці ОСОБА_3 відмовлено в перерахунку, оскільки, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , пункту 1.5 (надалі Порядок) заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто. Лише у разі особистого звернення пенсіонера можливо розглянути право, доцільність та прийняти рішення про перерахунок пенсії позивачу. Тому позивачці відмовлено в проведенні перерахунку пенсії по стажу згідно поданої довіреною особою заяви від 15.02.2019 р.№215 по причинах: заява подана довіреною особою, а не особисто, відсутня трудова книжка або інший документ, що підтверджує період роботи з 01.06.1999 по 31.12.2000 року. Страховий стаж позивачки на сьогоднішній день складає - 03 роки 05 місяців 07 днів, який зарахований з 01.11.1995 по 18.03.1997 та з 13.05.1997 по 31.05.1999 згідно даних заповнених у поданні роботодавцем МП «Інвадопомога» при призначенні пенсії у 1997 році позивачці ОСОБА_4 ОСОБА_5 . Враховуючи вищенаведене, головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вважає вимоги позивачки безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача щодо задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав наведених вище.
Заслухавши представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, оглянувши пенсійну справу позивачки, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю II групи з дитинства, що стверджується Посвідченням серії НОМЕР_1 від 12 вересня 1997 року (а.с.9).
Із Розпорядження №123541 від 26 грудня 2018 року вбачається, що органом пенсійного фонду було проведено перерахунок пенсії через зміну надбавки, а загальний стаж позивачки становить 3 роки 5 місяців 7 днів.(а.с.10).
15 лютого 2019 року ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Мукачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою щодо перерахунку пенсії.
Листом від 25 лютого 2019 року №1389/06 у проведенні перерахунку пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що відповідна заява подана довіреною особою, а не особисто, та відсутня трудова книжка або інший документ, що підтверджує період роботи з 01 червня 1999 року по 31 грудня 2000 року.(а.с.12).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наданих Мукачівським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Закарпатської області, вбачається, що у розпорядженні відповідача наявні відомості про трудовий стаж ОСОБА_7 Васильєвої ОСОБА_8 за період з 01 червня 1999 року по 31 грудня 2000 року.(а.с.11).
Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За правилами частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також призначення, перерахунку, виплати пенсії тощо, врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно матеріалів пенсійної справи позивача № 123541, в ній міститься заява про перерахунок пенсії, які прийняв начальник відділу і у розписці повідомленні зазначені документи , які були додані до заяви : паспорт позивачки та довіреність.
Крім того, судом встановлено , що позивачка є донькою ОСОБА_2 , на яку видана предявлена відповідачу довіреність, а в матеріалах пенсійної справи міститься особова справа щодо встановленні інвалідності дитині .
Прийняття документів від матері позивачки та їх наявність у пенсійній справі позивачки також спростовує посилання відповідача на звернення за перерахунком пенсії неуповноваженої особи.
Як свідчать матеріали справи, територіальний орган Пенсійного фонду, надаючи позивачу відповідь про відмову у проведенні перерахунку пенсії керувався Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1).
Так, відповідно до пункту 1.5 вказаного Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
З огляду на наведене суд зазначає, що, коментовані положення Порядку №22-1, вміщаючи в собі словосполучення "…подається пенсіонером особисто…" до "… до органу…", не містять вказівки про необхідність безпосередньої фізичної присутності чи фізичного прибуття особи пенсіонера до відповідного територіального органу Пенсійного фонду.
Вжите відповідачем у відзиві на позов словосполучення "…особистого звернення…" в контексті обов'язкової явки особи пенсіонера до відповідного територіального органу Пенсійного фонду, не міститься в такому значенні в Порядку №22-1.
Пункт 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі коментованої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, останні не позбавлені можливості пересилання заяви та належні документи поштою.
Суд при цьому звертає увагу на те, що до відповідача звертався представник позивача який діяв на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №441/1239/17 (провадження №К/9901/16361/18) у постанові від 18.09.2018 у справі №522/535/17 (провадження №К/9901/964/18, К/9901/969/18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Крім того, враховуючи, що підзаконні нормативні акти (на який посилається відповідач у своєму рішенні) не мають вищої сили над законами та не можуть їм суперечити, заява про перерахунок пенсії може бути подана представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. З Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктами 1,3 Порядку №637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із положень пункту 20, 23, 24 Порядку №637 випливає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Як було зазначено вище судом, вище, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наданих Мукачівським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Закарпатської області, вбачається, що у розпорядженні відповідача наявні відомості про трудовий стаж ОСОБА_7 Васильєвої ОСОБА_8 за період з 01 червня 1999 року по 31 грудня 2000 року.
Враховуючи зазначене, наявні необхідні підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 у зв'язку зі збільшенням трудового стажу.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності вчинених дій.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись статтями 242,246 КАС України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною відмову Мукачівського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1389/06 від 25.02.2019 року у проведенні перерахунку пенсії .
3.Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4 провести перерахунок пенсії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОАПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 з урахуванням страхового стажу за період з 01 червня 1999 року по 31 грудня 2000 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.
СуддяЗ.Б. Плеханова
Повний текст рішення складено та підписано 16 серпня 2019 року.