Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 серпня 2019 р. Справа№200/6789/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним, зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах з моменту подання заяви від 31.08.2018 року з урахуванням періодів пільгового стажу.
28 травня 2019 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі ухвали від 28.05.2019 року про самовідвід судді Хохленкова О.В. головуючим суддею призначено Троянову О.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, та призначено розгляд справи на 23 липня 2019 року.
08 липня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, за яким відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Надано копію пенсійної справи позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 14 серпня 2019 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату і місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Враховуючи вимоги ч. 9 ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що після набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 31.08.2018 року позивач звернувся із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області. Відповідачем 30.11.2018 року було винесене рішення № 32222/03 яким не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки, у зв'язку з відсутністю доступу до інформації по робітникам підприємства, документів по обліку та нарахуванню заробітної плати, архівних даних м. Донецька, оскільки м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, таким чином відповідач не має можливості здійснити перевірку пільгових довідок наданих позивачем. За таких обставин періоди роботи в ПАТ «Донецький Металургійний завод» не зараховано до пільгового стажу по Списку №1 та Списку №2, довідки до розгляду не прийнято. Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на те, що позивач 31.08.2018 року звернувся із письмовою заявою №16375 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 13.11.2018 року відповідачем прийнято рішення №58 про відмову позивачу в призначенні пенсії, зазначив, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 28.11.2018 року ПАТ «Донецький металургійний завод» (ЄДРПОУ 00191164) переєструвалось на підконтрольній Україні території в м. Покровськ, а довідки видано в м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгових довідок №08/31-403, 08/31-397, від 14.03.2017 року не має можливості. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 28.11.2018 року ПАТ «Донецький металопрокатний завод» (ЄДРПОУ 05838512) зареєстровано в м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгової довідки №175/06 від 05.07.2018 року не має можливості. Таким чином, періоди роботи в ПАТ «Донецький металургійний завод» по Списку 1,2 та періоди роботи в ПАТ «Донецький металопрокатний завод» по списку 2 не зараховано, довідки до розгляду не прийнято. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 10 місяців 28 днів. За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки на момент звернення 31.08.2018 року не має необхідного пільгового стажу. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів ОСОБА_1 право на пенсію за віком набуде після досягнення 60 років.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, та особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 10-12).
Відповідач - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 31 серпня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 16375 "Про призначення/перерахунок пенсії", відповідно до якої просив призначити йому пенсію.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню також надані наступні документи: заява про призначення, копія паспорту та ідентифікаційного коду; трудова книжка НОМЕР_2 від 09.08.1979 р.; копія диплому НОМЕР_3 від 05.07.1980 р., копія диплому НОМЕР_4 від 12.06.1985 р., довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.17 №08/31-397, №08/31-403, та від 05.07.2018 №175/06, копія наказу про результати атестації робочих місць від 25.12.1995 №152, особова картка форми №Т2, свідоцтво про підприємницьку діяльність НОМЕР_5.
Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна» у період з 09.08.1979 р. по 13.12.1979 р., а саме:
- на підставі розпорядження від 08.08.1979 року № 1680 позивача прийнято в електросталеплавильний цех на виробничу практику в якості шихтувальником 3 розряду; (а.с. 13)
- на підставі запису про звільнення від 12.12.1979 року №2554звільнено у зв'язку із закінченням виробничої практики; (а.с. 13)
Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна у період з 14.08.1985 р. по 01.11.1986 р., а саме:
- на підставі розпорядження від 12.08.1985 року №99 прийнятий контролером ОТК у виробництві чорних металів (вакууматор УБРС) гаряча дільниця робіт 5 розряду; (а.с. 14)
- на підставі наказу №547-к призначений контрольним майстром дільниці електросталеплавильного виробництва на гарячій дільниці робіт відділу технічного контролю; (а.с. 14)
- на підставі розпорядження №250 від 05.11.1986 року звільнено на підставі п.5 ст. 36 КЗпП УРСР. (а.с. 14 звор.)
Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна у період з 24.12.1987 р. по 22.03.1993 р., а саме:
- на підставі наказу 180 від 27.12.1987 року прийнятий за переводом на металопрокатне виробництво Донецького металургійного заводу ім. В.І. Леніна вагранником 3 розряду труболиварної дільниці; (а.с. 16)
- на підставі розпорядження 23-0к від 11.05.1988 року призначений виконуючим обов'язки начальника труболиварної дільниці; (а.с. 16)
- на підставі розпорядження 64-0к від 25.10.1988 року затверджений на посаді начальника труболиварної дільниці металопрокатного виробництва; (а.с. 16)
- на підставі наказу №71 від 07.03.1991 року призначений начальником труболиварної дільниці заводу; (а.с. 17)
- на підставі наказу 28 від 22.03.1993 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (а.с. 17)
Крім того, в матеріалах справи наявні довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 08/31-397 від 14.03.2017 р., відповідно до якої ОСОБА_1 працював повний робочий день на металургійному виробництві на Донецькому металургійному заводі у період з 14.08.1985 по 01.11.1986 р. за професією, що передбачена Списком 2; довідка № 08/31-403 від 14.03.2017 р., відповідно до ОСОБА_1 працював на Донецькому металургійному заводі з 09.08.1979 по 13.12.1979 р. за професією, що передбачена Списком 2; та довідка №175/06 від 05.07.2018 р., відповідно до ОСОБА_1 працював на Донецькому металопрокатному виробництві Донецького металургійного заводу ім. В.І. Леніна з 24.12.1987 по 11.05.1988 р. за професією, що передбачена Списком 1, та з 11.05.1988 по 22.03.1993 за професіями, що передбачені Списком 2 (а.с. 27-28, 33)
30.11.2018 року Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 58 про відмову в призначенні пенсії. Рішенням встановлено, що що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 28.11.2018 року ПАТ «Донецький металургійний завод» (ЄДРПОУ 00191164) переєструвалось на підконтрольній Україні території в м. Покровськ, а довідки видано в м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгових довідок №08/31-403, 08/31-397, від 14.03.2017 року не має можливості. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 28.11.2018 року ПАТ «Донецький металопрокатний завод» (ЄДРПОУ 05838512) зареєстровано в м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгової довідки №175/06 від 05.07.2018 року не має можливості. Таким чином, періоди роботи в ПАТ «Донецький металургійний завод» по Списку 1,2 та періоди роботи в ПАТ «Донецький металопрокатний завод» по списку 2 не зараховано, довідки до розгляду не прийнято. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 10 місяців 28 днів. За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки на момент звернення 31.08.2018 року не має необхідного пільгового стажу. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів ОСОБА_1 право на пенсію за віком набуде після досягнення 60 років.
Тобто, враховуючи вище зазначене, періоди роботи з 09.08.1979 р. по 13.12.1979, з 14.08.1985 р. по 01.11.1986 в Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна, з 24.12.1987 р. по 22.03.1993 не Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна в подальшому Донецький металопрокатний завод не зараховано до пільгового стажу за Списком 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідок та відомостей трудової книжки, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території через неможливість проведення зустрічної перевірки з таким підприємством.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно частини першої зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до положень частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.
Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме:
- довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.17 №08/31-397, №08/31-403, та від 05.07.2018 №175/06 (а.с. 27-28,33); копія наказу про результати атестації робочих місць від 25.12.1995 №152 (а.с. 21-24).
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до ПАТ «Донецький металургійний завод», який є перереєстрованим на території підконтрольній українській владі, у м. Покровськ для проведення перевірки.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Окрім іншого, суд зазначає, що відмова відповідача прийняти до розгляду Довідки про підтвердження наявного Трудового стажу для призначення пенсії з тих підстав, що довідкиа видана на території не контрольованій українською владою, не ґрунтується на діючому законодавстві. Неможливість відповідача здійснити перевірки відомостей в них, законодавством не визначена як підстава для того, щоб вважати їх нікчемними.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі викладеного суд доходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновків, що позивач при звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав всі необхідні документи в підтвердження такого права.
Позовні вимоги про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з моменту його звернення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.08.2018 року №16375 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів роботи.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 30.11.2018 року №58 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 31.08.2018 року №16375, зарахувавши до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи з 09.08.1979 р. по 13.12.1979, з 14.08.1985 р. по 01.11.1986, та з 24.12.1987 р. по 22.03.1993 року з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) 14 серпня 2019 року. Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова