Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 серпня 2019 р. Справа№200/7957/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П.,
при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про (з урахуванням наданих уточнень):
- визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати їй пенсії з грудня 2018 року по лютий 2019 року;
- зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилась внаслідок недоотримання нею пенсії за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона у 2008 році на підставі договору дарування вступила у володіння житловим будинком та земельною ділянкою у АДРЕСА_1 . Після чого вона зі своїм чоловіком ще до початку АТО переїхали з м. Донецька до с. Олександрівка. В квартирі, де вони мешкали разом із чоловіком в м. Донецьку, залишилися мешкати діти.
У 2014 році ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Лиман Донецької області із заявою про переведення її пенсійного забезпечення, після розгляду якої стала отримувати пенсію в «Державному ощадному банку України». Однак, як зазначає позивачка, у зв'язку зі станом здоров'я та неможливістю у зимовий період добиратися до банкоматів «Ощадбанку» у 2016 році перевела свої пенсійні виплати на поштову доставку та стала отримувати її через листоношу. З 1 січня 2018 року, після реорганізації Управління Пенсійного фонду України в м. Лиман шляхом злиття з Бахмутським Управлінням Пенсійного фонду України, відповідач без поважних на те причин призупинив виплату позивачу щомісячної пенсії. Вона звернулась до відповідача та надала документи, що підтверджують її реєстрацію на підконтрольній території України та володіння житловим будинком і земельною ділянкою, але посадові особи Пенсійного фонду запропонували позивачці стати на облік, як внутрішньо переміщеної особи та роз'яснили що, якщо вона не погодиться на цю пропозицію, то їй тоді необхідно буде звертатися до суду, що позивач і зробила.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року в адміністративній справі № 805/1932/18-а визнано противоправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; зобов'язано відповідача поновити та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії.
На виконання вищевказаного рішення суду відповідач виплатив позивачці заборгованість по пенсії за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2018 року. Також була відповідачем нараховувалась та виплачувалась щомісячна пенсія у період з серпня 2018 року по листопад 2018 року.
З грудня 2018 року відповідачем було знов призупинено виплату пенсії позивачу, та пенсія не виплачувалась до березня 2019 року.
Не погоджуючись із невиплатою їй пенсії у період з 1 грудня 2018 року по 28 лютого 2019 року позивач звернулась до суду із даним позовом (а.с. 3-5).
У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадяни пенсійного віку та інші особи, які перебувають у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних виплат відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, пенсіонери з населених пунктів, на території яких органи державної тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, реалізують своє право на одержання пенсії після переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення та взяття на облік, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Управлінням була отримана інформація, що за результатом проведення додаткової перевірки фактичного місця проживання/перебування позивача як внутрішньо переміщеної особи, було встановлено факт повернення ОСОБА_1 на тимчасово окуповану територію України, у зв'язку із чим виплата їй пенсії була призупинена з 1 грудня 2018 року. Поновили виплату пенсії позивачу з 1 березня 2019 року (а.с. 25-29).
Ухвалою від 26 червня 2019 року відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1).
Ухвалою суду від 26 липня 2019 року суд вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 14 серпня 2019 року (а.с. 35).
Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року прийнята до розгляду заява позивача про уточнення позовних вимог, закрито підготовче провадження та вирішено розпочати розгляд справи по суті.
14 серпня 2019 року у судове засідання позивач з'явилась.
Представник відповідача в підготовче судове засідання 14 серпня 2019 року не з'явився, про місце, дату та час підготовчого судового засідання Управління повідомлялося судом належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про проведення судового розгляду даної справи без участі представника управління (а.с. 29).
Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене вище суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 ; позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком (а. с. 12-14).
Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, є органом державної влади (а.с. 31-32).
На підставі договору дарування житлового будинку і земельної ділянки від 19 вересня 2008 року, який посвідчено державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори 16 вересня 2008 року, за реєстром № 5166, зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янськ 17 вересня 2008 року за № 996, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
В 2008 році позивач разом із своїм чоловіком переїхала на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
На початку антитерористичної операції, розпочатої після підписання Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", тобто, станом на 14 квітня 2014 року, позивач мешкала в селі Олександрівка та нікуди не переміщувалась та не переселялась.
Зазначене встановлено на підставі Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи № 805/1932/18-а (а.с. 6-8), яка набрала чинності 14 червня 2018 року (відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73958050), та підтверджується матеріалами даної справи, зокрема випискою з Реєстру права власноті на нерухоме майно (а.с. 15), витягом № 20257627 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 16), копією державного акту на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 від 17 жовтня 2008 року (а.с. 17).
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Таким чином, ОСОБА_1 не може вважатись внутрішньо переміщеною особою, оскільки в 2014 році вона мала своє житло (була його власницею) та земельну ділянку, якими користувалась та мешкала, за адресою: АДРЕСА_2 .
Як встановлено судом, вважаючи ОСОБА_1 внутрішньо переміщеною особою, після отримання інформації про те, що позивачка виїхала на окуповану територію України та не перетинала її більш ніж 60 днів, відповідач з 1 грудня 2018 року призупинив виплату пенсії позивачу, та поновив цю виплату з 1 березня 2019 року (а.с. 25-30).
Будучи не згодною із невиплатою їй пенсії за період з 1 грудня 2018 року по 28 лютого 2019 року позивач звернулася до суду із даним позовом.
При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 47 цього Закону пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу не здійснювалась з 1 грудня 2018 року по 28 лютого 2019 року через отримання повідомлення від Державної прикордонної служби України у вересні 2018 року про виїзд позивача на непідконтрольну українській владі територію України та не перетинання межі зіткнення протягом більше ніж 60 днів (а.с. 20, 25-29).
Суд зазначає, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, відповідно, припинення виплати пенсії позивачу з 1 грудня 2018 року є неправомірним.
Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у період з 1 грудня 2018 року по 28 лютого 2019 року - підлягають задоволенню.
Згідно приписів ч. 4 ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок щодо неправомірності припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії за період з 1 грудня 2018 року по 28 лютого 2018 рок - також підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що ухвалою суду від 14 серпня 2019 року відстрочено сплату позивачем судового збору до вирішення справи по суті, беручи до уваги, що позовні вимоги позивача про визнання дій неправомірними є позовними вимогами немайнового характеру, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від позовних вимог про визнання дій протиправними, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного вище, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживачння: АДРЕСА_3 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 грудня 2018 року до 28 лютого 2019 року.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії, яка виникла за період з 1 грудня 2018 року по 28 лютого 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні в присутності позивача.
Повний текст рішення складений та підписаний 16 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Суддя Н.П. Волгіна