ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2019Справа № 910/6466/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/6466/19
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 131, офіс 172)
до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» (03150, м. Київ, Анрі Барбюса, буд. 13-Б)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 19 759,50 грн.,
без виклику учасників справи,
20.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Товариство) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» (далі - Компанія) про стягнення страхового відшкодування у сумі 19 759,50 грн. в порядку регресу.
Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 16.11.20118 о 13 год. 00 хв. у місті Києві по вул. Китаївській, 9, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Nissan Qashqai» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та автомобілем «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , у результаті чого транспорті засоби були пошкоджені;
- фактичні витрати, які були здійснені для усунення наслідків ДТП, щодо автомобіля «Nissan Qashqai» склали 21 759,50 грн.
- постановою від 22.01.2019 зі справи № 752/24933/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративної правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів;
- цивільно-правова відповідальність власника «Volkswagen Passat» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Компанією за полісом № АМ/004429877 за яким: франшиза складає 2 000 грн.; ліміт за шкоду майну - 200 000 грн.;
- 01.03.2019 позивач направив на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування №ЮКК191105, яка залишилася без відповіді та належного реагування;
- розмір страхового відшкодування, яке має бути сплачено відповідачем складає 19 759,50 грн.
Разом із позовною заявою,представником Товариства подано клопотання про витребування доказів відомостей щодо укладення Відповідачем полісу мерії АМ № 004429877.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
29.05.2019 Товариство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/6466/19; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про витребуванні доказів у зв'язку з його необгрунтовністю.
04.07.2019 позивач подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином; своїм правом на відзив до позовної заяви не скористався.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, викладених у відзиві відповідачем обставинах, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва
04.04.2018 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2900-18-00017 (далі - Договір), відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Ніссан», державний номер НОМЕР_1 .
16.11.2018 сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля «Ніссан», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.01.2019 року.
16.11.2018 страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до рахунку ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» від 23.11.2018 № СЧ-0061063 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ніссан», державний номер НОМЕР_1 склав 21 759,50 грн.
26.11.2018 позивачем на підставі рахунку від 23.11.2018 № СЧ-0061063 складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.
Згідно з платіжним дорученням № 24967 від 26.11.2018 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 21 759,50грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , власника транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3 станом на 16.11.2018 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КИЇВ РЕ» згідно полісу серії АМ №004429877 з лімітом відповідальності по майну у сумі 100 000,00 грн. та франшизою 2 000,00 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , тобто особи, як винний у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги до відповідача замість потерпілої особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.04.2019 №ЮКК/191166 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, в якій просив здійснити переказ суми компенсації витрат у розмірі 94 434,62 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» за вказаними у даній заяві реквізитами.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач на думку позивача свої зобов'язання щодо відшкодування шкоди не виконав, оплату вартості відновлювального ремонту не сплатив.
Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що у нього існує лише обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи наведене, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1344гс16.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням різниці франшизи у розмірі 2 000,00 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 759,50 грн.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 131, офіс 172) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» (03150, м. Київ, Анрі Барбюса, буд. 13-Б) задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» (03150, м. Київ, Анрі Барбюса, буд. 13-Б) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 131, офіс 172) 19 759,50 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. страхового відшкодування і 1 921,00 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.08.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук