ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2019Справа № 910/3451/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання Зінчук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Установи "28 Управління начальника робіт"
до 1. Міністерства оборони України
2. Військової частина НОМЕР_1
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача 1: Бульдяк М.Р.;
Від відповідача 2: Плескань В.В.
Присутній у судовому засіданні: Яценко Й.В.
Установа "28 Управління начальника робіт" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач -1) та Війської частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2) про зобов'язання вчинити дії щодо поновлення в обліку заборгованості суми 2 936 883, 97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 року позовну заяву Установи "28 Управління начальника робіт" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.
10.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Згідно з частиною 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 розгляд справи № 910/3451/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2019.
28.05.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.
Представник відповідача 1 у підготовче засідання 29.05.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Судом у підготовчому засіданні 29.05.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 910/3451/19 до 01.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
11.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
01.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача 1 надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 910/3451/19 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.07.2019 року.
17.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 17.07.2019 представник відповідача - 1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: наказ від 09.07.2019 № 368 про ліквідацію установи « 28 Управління начальника робіт».
Судом у судовому засіданні 17.07.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 31.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 17.07.2019 року.
30.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У поданому клопотання позивач зазначає, що відповідно до наказу № 368 від 09.07.2019 припинено юридичну особу Установу "28 Управління начальника робіт" шляхом її ліквідації, проте за фактом прийняття наказу згідно з повідомленням Державного бюро розслідувань від 19.07.2019 № 12600/3.1/19 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000001083. Крім того ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2019 у справі № 640/13448/19 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ “Фінансова компанія “Житло-Капітал” до Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Установа "28 Управління начальника робіт" про визнання недійсним та скасування наказу.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив зупинити провадження у справі № 910/3451/19 до набрання судовим рішенням в адміністративному спорі та вирішення питання щодо належного представництва Установи "28 Управління начальника робіт".
Розглянувши вказане клопотання, судом відмовлено в його задоволенні у зв'язку із необґрунтованості неможливості розгляду даної справи за наданими доказами та встановленими обставинами в межах даного спору.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.
У судовому засіданні 31.07.2019 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представники відповідача проти позову заперечували.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та надані докази в їх сукупності, Господарський суд міста Києва, -
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2004 у справі № 10/156 за позовом військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 про стягнення 2 936 883, 97 грн по договору підряду позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини НОМЕР_3 на користь стягувача - Військової частини НОМЕР_2 2 936 883, 97 грн. основного боргу.
На виконання даного рішення суду було видано наказ № 10/156 від 15.06.2004 року.
Згідно з ухвалою Господарського суду м, Києва від 02.09.2005 здійснено заміну позивача (стягувача) Військову частину НОМЕР_2 на Установу « 28 Управління начальника робіт» (код ЄДРПОУ 24967480) та здійснено заміну відповідача (боржника) Військову частину НОМЕР_3 на Військову частину НОМЕР_4 (Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України, код ЄДРПОУ 24981451).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2005 у даній справі роз'яснено військовому прокурору Євпаторійського гарнізону, що платником за рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2004, враховуючи заміну сторін ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2005, є військова частина НОМЕР_1 - фінансово-економічне управління Повітряних Сил Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 24981451, КПКВ 2101180, 2101190, р/р НОМЕР_5 , 35211003000013,35227008000013, 35221004000013, 35223091000013 в Управлінні Державного казначейства у Вінницькій області, МФО 802015, 21007).
З метою пошуку шляхів погашення заборгованості Міністерством оборони України було видано наказ Міністра оборони України від 13.01.2005 № 18 «Про додаткове наділення основними фондами Установи « 28 Управління начальника робіт» щодо передачі Центром санаторного лікування безоплатно будівлі свого містечка № НОМЕР_6 (м. Судак).
Однак, згідно з наказом Міністра оборони України від 14.07.2006 № 414 наказ Міністра оборони України від 13.01.2005 № 18 «Про додаткове наділення основними фондами Установи « 28 Управління начальника робіт» та акт приймання-передачі основних фондів від Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України (військове містечко № 1, місто Судак) до Установи « 28 Управління начальника робіт», затверджений Міністром оборони України 20.01.2005, скасовано.
У серпні 2006 року розглядалося питання погашення існуючого боргу Повітряних Сил Збройних Сил України перед 28 Управлінням начальника робіт шляхом передачі земельної ділянки 0,34 га у військовому містечку № 5 в м. Одесі, про що йдеться у доповіді заступника Міністра оборони України від 23.08.2006 Міністру оборони України, однак безрезультатно.
Міністр оборони України у відповіді від 08.10.2005 № 220/3740 на депутатський запит щодо погашення заборгованості за виконані роботи перед 28 Управлінням начальника робіт повідомляв, що станом на 01.10.2005 у Міністерстві оборони України нараховується кредиторська заборгованість перед Установою в сумі 5 763, 26 грн. Враховуючи необхідність виконання договірних зобов'язань, Міністерство оборони України розрахується з підрядною організацією у повному обсязі у 1 півріччі 2006 року (додається). Однак розрахунку не відбулося.
Таким чином, за твердженнями позивача, наказ № 10/156 Господарського суду м. Києва до теперішнього часу внаслідок протиправної бездіяльності Міністерства оборони України не виконаний (а ні коштами, а ні передачею земельної ділянки).
Позивач посилаючись на вказані обставини, та отриману ним на звернення відповідь Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України № 503/19/7345 від 31.07.2018, в якій зазначено, що кредиторська заборгованість військових частин А 3842 та А 1206 визначено військову частину НОМЕР_4 , до якої кредиторська заборгованість у розмірі 2 936 883,97 грн. та 4 025 191,40 грн. не передавалась, тому просить зобов'язати Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 поновити в обліку заборгованість перед Установою "28 Управління начальника робіт" в сумі 2 936 883, 97 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач - 2 у відзиві на позовну заяву вказав, що за повідомленням Голови Господарського суду м. Києва від 17.05.2018 № 02-18/366, наказ Господарського суду міста Києва по справі № 10/156 було направлено до Установи « 28 Управління начальника робіт» на адресу вул. Казаса,15, Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412. Відповідно до відповіді начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці (відділ ДВС за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 ) від 17.05.2018 № 24194/15-2425, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження стосовно виконавчого документу № 10/156 за період з 22.03.2004 по 17.05.2018 не виносилось. Матеріали справи свідчать, що стягувач більш ніж 13 років не вчиняв дій щодо виконання рішення суду, свідомо пропустив строк для пред'явлення наказу до виконання. Стверджує, що заборгованість було частково погашено добровільно шляхом передачі позивачу ПМПТ-150, згідно акту звіряння борг складає 973 420, 00 грн. У задоволенні позову просив відмовити у зв'язку із необґрунтованістю та недоведеністю підстав.
Відповідач - 1 у письмових поясненнях по справі зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем з огляду на те, що в Міністерстві оборони України заборгованість в сумі 2 936 883, 97 грн перед Установою "28 Управління начальника робіт" не значить, а доповідь ТВО директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України головнокомандувачу Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.05.2018 № 300/1/С/1623 свідчать про те, що кредиторська заборгованість у розмірі 2 936 883, 97 грн Військовою частиною НОМЕР_3 не передавалась Військовій частині НОМЕР_4 та на обліку в Повітряних силах Збройних Сил України не значиться. Міністерством оборони України та його підрозділами вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.
Крім того, відповідач - 1 зауважує, що відповідно до результатів аудиту Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства оборони України у квітні-травні 2017 року фінансово-господарської діяльності 28 УНР за період з 01.01.2014 по 30.04.2017, яким досліджувалось питання обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, вказана заборгованість згідно наданої фінансової звітності 28 УНР за період, який підлягав аудиторському дослідженню, за обліком не рахувалась та не була відображена в регістрах бухгалтерського обліку, тому відсутні підстави для здійснення обліку заборгованості та задоволення позовних вимог у даній справі.
При розгляді спору у даній справі, матеріалами справи встановлено та учасниками підтверджено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2004 у справі № 10/156 за позовом військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 про стягнення 2 936 883, 97 грн по договору підряду позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини НОМЕР_3 на користь стягувача - Військової частини НОМЕР_2 2 936 883, 97 грн. основного боргу.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2004 у справі № 10/156, набрало законної сили, на виконання рішення було видано виконавчий документ - наказ суду від 15.06.2004.
Позивач - Установа №28 “Управління начальника робіт” отримало право на отримання присудженої до стягнення заборгованості з Військової частини А З641 шляхом правонаступництва за ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2005 у справі № 10/156.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2005 у даній справі роз'яснено військовому прокурору Євпаторійського гарнізону, що платником за рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2004, враховуючи заміну сторін ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2005, є військова частина НОМЕР_1 - фінансово-економічне управління Повітряних Сил Збройних Сил України
Таким чином, право - Установи №28 “Управління начальника робіт” щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 у сумі 2 936 883, 97 грн. заборгованості є забезпеченим та встановлено в межах справи № 10/156.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України “Про виконавче провадження”.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Статтею 19 цього Закону встановлені права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 10/156, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 10/156 залишено без змін.
Відповідно до змісту ухвали Господарського суду від 16.10.2018, судом встановлено, що у відповідності до переліку справ, що підлягають знищенню у 2011 році, затвердженого рішенням експертної комісії Господарського суду міста Києва, матеріали справи № 10/156 за позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 про 2 936 883,97 грн. були знищені, у зв'язку із закінченням встановлених строків зберігання.
Для постійного зберігання документів зі справи № 10/156 експертною комісією суду було відібрано наступні документи: ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.04. про порушення провадження у справі, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.04., ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.04., ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.05., ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.05. Станом на день розгляд вищевказаної заяви у Господарському суді міста Києва належним чином засвідчена копія наказу Господарського суду міста Києва по справі № 10/159 відсутня.
В Постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 10/156 зазначено, що позивач на протязі більш ніж 14 років не вчиняв будь - яких дій, щодо з'ясування ходу виконання провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.06.2004, та не надав жодного належного підтверджуючого документу, який свідчив би про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Таким чином, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 при винесенні постанови було надано правову кваліфікацію та оцінку доводам Установи "28 Управління начальника робіт", на які позивач посилається в обґрунтування вимог в межах даної справи.
Статтею 4 Господарського процесуального Кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного Кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.
Ця норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних доказів та не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачами його права та отримання коштів, не надано первинних документів існування боргу, який внаслідок бездіяльності відповідачами не погашений в примусовому чи добровільному порядку.
Наявність в бухгалтерському обліку позивача та відсутність у бухгалтерському обліку відповідачів непогашеної заборгованості на спірну суму за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2004 у справі № 10/156 не є підставою для зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо її відображення в бухгалтерському обліку господарської діяльності, а має бути підтверджено, у т.ч. первинними документами.
Посилання сторін на тексти доповідей керівного складу Міністерства оборони України не підмінюють понять первинних документів.
Проаналізувавши доводи сторін та норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає, що фактично заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідачів поновити в обліку заборгованість перед Установою "28 Управління начальника робіт" в сумі 2 936 883, 97 грн. є вимогами про встановлення юридичного факту наявності цієї заборгованості та невизнання її відповідачами, невідображення в обліку, що дало б право на стягнення цих коштів стягувачем з боржника за рішенням суду у справі № 10/156.
Вимоги, заявлені позивачем, не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за договором.
Оскільки спір про стягнення суми 2 936 883, 97 грн. на користь позивача є вирішеним та не потребує доказування і виконання рішення суду щодо стягнення коштів в примусовому порядку має здійснюватися відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, заявлені вимоги мають бути реалізовані в процесі виконання рішення суду у справі № 10/156, дотримання стягувачем своїх прав та обов'язків на своєчасне пред'явлення виконавчого документа до виконання обізнаність про хід виконавчого провадження, повідомлення державного виконавця про добровільне виконання рішення суду тощо.
Втручання у хід виконавчого провадження та судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 10/156 не належить до компетенції суду у даній справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для захисту права позивача обраним ним способом відсутні.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У задоволенні позову Установи "28 Управління начальника робіт" до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання поновити в обліку заборгованість перед Установою "28 Управління начальника робіт" в сумі 2 936 883,97 грн відмовити повністю.
2. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 15.08.2019 року.
Суддя М.Є.Літвінова