ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2019Справа № 910/1659/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1-Г; ідентифікаційний код: 30373644)
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А; ідентифікаційний код: 19364259)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, приміщення 40; ідентифікаційний код: 41884207)
про визнання недійсними п.4.3 та п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, стягнення 2063658,85 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Скрицька Н.А.
від відповідача: Поляков Т.Ю.
від третьої особи: не з'явились
11.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання недійсними п.4.3 та п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, стягнення 2063658,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що умови Генерального договору № 24-47/1-08/G від 04.06.2008, зокрема, його п. 4.3. та 4.4. є "нав'язаними" Банком, не враховують вимог Цивільного кодексу України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості, і як наслідок такі умови суперечать вимогам ст. 627 Цивільного кодексу України. У зв'язку з чим на переконання позивача п. 4.3. та 4.4. підлягають визнанню недійсними, а також стягненню підлягають збитки у вигляді зайво сплачених платежів у розмірі 2063658,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 відкрито провадження у справі №910/1659/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2019, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
01.03.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
01.03.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла заява про застосування позовної давності.
У підготовчому засіданні 13.03.2019 судом було оголошено перерву до 27.03.2019.
У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці судове засідання, призначене на 27.03.2019, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 справу №910/1659/19 призначено до розгляду на 24.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед», підготовче засідання відкладено на 05.06.2019.
У підготовчому засіданні 05.06.2019 судом було оголошено перерву до 12.06.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/1659/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 26.06.2019.
У судовому засіданні 26.06.2019 судом було оголошено перерву до 24.07.2019.
23.07.2019 до Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Так як судом було закрито підготовче провадження 12.06.2019, суд дійшов висновку, що заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, подана відповідачем з пропущенням процесуального строку для її подання, у зв'язку з чим суд відмовив в її задоволенні.
При цьому, у п. 2 прохальної частини вказаної заяви відповідач просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та поновити його.
Так як відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву, клопотання відповідача про поновлення стоку на подачу відзиву судом не розглядається.
Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.07.2019 надав усні пояснення по суті справи, проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, приміщення 40), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення 03.07.2019 не було вручене під час доставки (за ідентифікатором пошуку 0103050250826).
У судовому засіданні 24.07.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення учасників справи, суд
04.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (кредитор) та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (позичальник) укладено Генеральний договір №24-47/1-08/G, відповідно до умов якого кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 30000000,00 грн. на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві терміном на 36 місяців з 04.06.2008 до 04.06.2011, в межах якого кредитор надає кредитні кошти позичальнику шляхом надання кредитів за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в порядку і на умовах, передбачених цією угодою.
Відповідно до п. 1.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 23,5 % річних.
Згідно з п. 4.3 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 позичальник сплачує на користь кредитора комісію за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0,3% від суми кожного договору.
Згідно з п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 позичальник сплачує кредитору комісію за невикористаний залишок кредитної лінії із розрахунку 0,3% річних щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснюється нарахування комісії. Така комісійна винагорода нараховується на фактичний невикористаний залишок кредитної лінії за кожним договором.
04.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (кредитор) та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (позичальник) укладено Кредитний договір №24-47/1-08/1, відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику на умовах Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1500000,00 грн. на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в місті Києві та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві терміном на 36 місяців з 04.06.2008 до 04.06.2011 з сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 23,5% річних.
Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 позичальник сплачує на користь кредитора комісію за відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,3% від суми кредитної лінії.
Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 позичальник сплачує кредитору комісію за невикористаний залишок кредитної лінії із розрахунку 0,3% річних щомісяця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення оспорюваного договору) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення оспорюваного договору) до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення оспорюваного договору) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач у позовній заяві вказав на те, що у період з 19.02.2010 по 23.02.2015 ним було сплачено позивачу комісії на загальну суму 2063658,85 грн. Позивач зазначив, що п. 4.3 та п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 суперечать чинному законодавству України, оскільки за користування кредитними коштами позивач сплачує як проценти, так і комісії, тоді як нарахування будь-яких комісій за користування кредитом не закріплено у ст. 1056-1 Цивільного кодексу України.
Тобто, за твердженням позивача, відповідач з однієї послуги - надання кредиту, отримує крім відсотків за користування кредитом, ще й комісію за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0,3% від суми кожного договору, та комісію за невикористаний залишок кредитної лінії у розмірі 0,3% річних щомісяця.
Такі умови Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, як зазначив позивач, є «нав'язаними» банком, не враховують вимог Цивільного кодексу України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості і, як наслідок, такі умови суперечать вимогам ст. 627 Цивільного кодексу України
Так, відповідач надмірно здійснював нарахування комісії, створював для себе умови отримання надприбутку, а за такими умовами виключає для себе настання будь-яких збитків, тим самими завдаючи збитки позивачу у вигляді комісії як додаткового надмірного фінансового навантаження.
За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсними п. 4.3 та п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 та стягнути з відповідача зайво сплачені платежі (комісію) у сумі 2063658,85 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
За загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 627 Цивільного кодексу України сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст. 6 ЦК): сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
У ст. 627 Цивільного кодексу України наголошується на свободі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Проте зміст договірної свободи сторін є значно ширшим. Окрім можливості вибору контрагента і визначення змісту договору, свобода договору включає також: а) вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; б) свобода вибору сторонами форми договору; в) право сторін укладати як договори, передбачені законом (поіменовані договори), так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать (не-поіменовані); г) право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору; д) визначати способи забезпечення договірних зобов'язань; е) можливість установлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань тощо.
Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Ця риса договірної свободи має особливо проявлятися в умовах ринкової економіки і відповідати ідеї вільних ринкових відносин. Свобода договору проявляється також у можливості особи вільно обирати собі партнера у майбутньому договірному зв'язку.
Проявом договірної свободи є право сторін обирати за своєю згодою форму договору, якщо тільки законом для окремих видів договорів не встановлена певна форма.
Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, та і ті, що прижаються ними як обов'язкові в силу чинного законодавства.
У пункті 3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає, право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 №375/1351 було затверджено Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в місті Києві (з наступними змінами та доповненнями).
Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в місті Києві розроблено постійною комісією Київської міської ради з питань промисловості та підприємництва, Київською міською державною адміністрацією, комерційним банком "Хрещатик" з метою сприяння розвитку підприємницької діяльності та прискорення економічних перетворень у місті Києві. Впровадження механізму фінансово-кредитної підтримки підприємництва в місті Києві, визначеного цим Положенням, забезпечить прискорення вирішення соціальних та економічних проблем, що існують у місті, шляхом створення нових робочих місць, розвитку виробничих потужностей, впровадження нових видів продукції та послуг, підвищення їх якості, розвитку експортного потенціалу міста, модернізації та оновлення основних фондів. Положення передбачає використання грошових коштів з бюджету міста Києва та кредитних ресурсів комерційного банку "Хрещатик". Кошти з міського бюджету будуть спрямовуватись на часткову компенсацію сплачених відсотків за отриманими кредитами. Бюджетні кошти, використання яких передбачено цим Положенням, будуть спрямовані на стимулювання розвитку суб'єктів господарювання, і, таким чином, ці витрати гарантовано будуть компенсовані відповідним зростанням податкових надходжень до бюджету міста.
У Положенні про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в місті Києві (в редакції станом на дату укладення між сторонами Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008) зазначено, що сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно…При цьому, загальна відсоткова ставка за користування кредитом не повинна перевищувати 24 % річних. В разі істотних змін на фінансово-кредитному ринку України перегляд цієї ставки здійснюється Київрадою за відповідним поданням Конкурсної комісії з відбору проектів….Плата за відкриття позикового рахунку (для всіх категорій клієнтів) становить 0,3 % від суми кредиту, плата за невикористаний залишок кредитної лінії - до 0,3 % річних.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що п. 4.3 та п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 не суперечать законодавству України на дату укладення договору, відповідають принципу свободи договору та, більш того, містять умови щодо комісії, аналогічні тим, які встановлені у Положенні про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в місті Києві, на виконання якого було укладено оспорюваний Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008 (п. 1.1 кредитного договору).
З огляду на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами невідповідності п.п. 4.3, 4.4 Кредитного договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 нормам законодавства України станом на дату укладення вказаного договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в частині визнання вказаних пунктів недійсними.
Так як позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої комісії у сумі 2063658,85 грн. саме тими обставинами, що вказана комісія була сплачена відповідачу на виконання умов п.п. 4.3, 4.4 Кредитного договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, які позивач просив визнати суд недійсними, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними вказаних пунктів кредитного договору, підстави для задоволення позову Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в частині стягнення сплаченої комісії у розмірі2063658,85 грн. - відсутні.
Що стосується поданої третьою особою заяви про застосування позовної давності, суд зазначає, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позову Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання недійсними п. 4.3 та п. 4.4 Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, стягнення 2063658,85 грн.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 15.08.2019
Суддя Д.О. Баранов