16.08.2019 Справа № 908/2131/19
м. Запоріжжя
Головуючий суддя - Корсун В.Л., розглянувши заяву приватного підприємства “ФЛОКСАН” за вих. від 13.08.19 № 2-13/8/19 про забезпечення позову
за позовом: приватного підприємства “ФЛОКСАН”, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, буд. 156, кв. 8 АДРЕСА_1 кім. 5
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207
про стягнення 342 121,10 грн.
Без виклику представників сторін
14.08.19 до господарського суду Запорізької області від приватного підприємства “ФЛОКСАН” (надалі ПП “ФЛОКСАН”) надійшла позовна заява від 13.08.19 № 1-13/8/19 з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (надалі ТОВ “Український Рітейл”) про стягнення з відповідача суму основного боргу за договором поставки від 01.03.16 № 707 у розмірі 342 121,10 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2131/19 між суддями від 14.08.19 вказану позовну заяву визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.
Разом з позовною заявою ПП “ФЛОКСАН” від 13.08.19 № 1-13/8/19 до суду надійшла заява від 13.08.19 № 2-13/8/19 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Український Рітейл” в межах ціни позову.
В обґрунтування вимог вказаної заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.19 було затверджено мирову угоду по справі № 908/456/19 за позовом ПП “ФЛОКСАН” до ТОВ “Український Рітейл” про стягнення заборгованості у сумі 2 122 454,70 грн. за договором. Згідно даної мирової угоди на момент укладення сторони визначили, що заборгованість боржника перед стягувачем становить 1 906 406,59 грн. Сторонами також було затверджено графік погашення заборгованості, відповідно до якого боржник здійснює оплату вищевказаної суми частинами у строки встановлені угодою, шляхом безготівково перерахування на поточний рахунок стягувача. Заборгованість за мирової угодою була сплачена частково, а саме 21.06.19 у сумі 200 000,00 грн. та 27.06.19 у сумі 300 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Станом на 12.08.19 боржник має прострочену заборгованість за мировою угодою перед стягувачем у сумі 1 406 406,59 грн. Тому, як заявляє позивач, у зв'язку з неналежним виконанням умов мирової угоди він був змушений звернутися до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення, на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 04.06.19. Позивач вважає, що відповідач не має наміру сплачувати у добровільному порядку заборгованість щодо господарських зобов'язань, які виникли у зв'язку з поданням позовної заяви, тому з метою уникнення будь-яких труднощів щодо стягнення існуючої заборгованості в майбутньому, потрібно вжити всіх необхідних заходів спрямованих на забезпечення позову. Таким чином, позивач вважає, що невжиття примусових заходів може значно ускладнити виконання судового рішення, що призведе до порушення законних прав та інтересів позивача.
Розглянувши матеріали заяви ПП “ФЛОКСАН” від 13.08.19 № 2-13/8/19 про забезпечення позову з наданими до неї документами судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
За змістом ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.
Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
В п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження виникнення у заявника підстав для того, щоб просити суд забезпечити позов до матеріалів заяви про забезпечення позову від 13.08.19 № 2-13/8/19 надано:
- документ про сплату судового збору;
- копію заяви про примусове виконання рішення за вих. від 12.08.19 № 2-12/08/19;
- копію ухвали господарського суду Запорізької області про закриття провадження у справі № 908/456/19 від 04.06.19;
- копію мирової угоди від 03.06.19.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Із змісту наведеної вище в тексті цієї ухвали заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Самі лише посилання позивача на те, що існує загроза щодо невиконання майбутнього судового рішення в разі його задоволення та можливе ухиляння відповідача від сплати існуючої заборгованості, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Приймаючи до уваги вищевикладене, заява ПП “ФЛОКСАН” від 13.08.19 № 2-13/8/19 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76, 77, 86, 136-141, 144, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити приватному підприємству “ФЛОКСАН” у задоволенні заяви за вих. від 13.08.19 № 2-13/8/19 про забезпечення позову у вигляді вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Український Рітейл” в межах ціни позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Статтею 235 ГПК України визначено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України закріплено, що окремо від рішення суду першої інстанції мажуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 16.08.19.
Суддя В.Л. Корсун