"16" липня 2007 р.
Справа № 2/104-07-4072
За позовом: Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного
товариства «Державний ощадний банк України" в особі філії -Одеського
обласного управління ВАТ «Ощадбанк»
до відповідача: Німецько - українського спільного підприемства «Ява» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Білгород Дністровський
про стягнення 350 119, 99 грн.
Суддя Бахарев Б.О.
Прокурор: Дондов В.Н.(згідно посвідчення №339)
Від позивача: Козачок В.О. (згідно довіреності)
Від відповідача: Фінкель В.Н.( згідно довіреності)
Суть спору: про стягнення 350 119, 99 грн.
Прокурор м. Одеси звернувся в господарський суд Одеської області в інтересах дер жави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" до відповідача Німецько-українське спільне підприємство "Ява" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнен ня 350 119,99 грн. у тому числі 339 922,32 грн. заборгованості по процентам за безпідставне користування чужими грошовими коштами з урахуванням індексу інфляції, 10 197,67 грн. -суми трьох процентів річних від простроченої суми згідно наданого розрахунку суми позову.
26.07.2007 р. в засіданні суду представник позивача надав уточнення до розрахунку суми позову, згідно якого сума позовних вимог становить 323 420,15 грн., в тому числі 314000,15 грн. заборгованості по процентам за безпідставне користування чужими грошови ми коштами з урахуванням індексу інфляції, 9 420 грн. - суми трьох процентів річних від про строченої суми.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якого заперечує на позовні вимоги посила ючись на наступні обставини:
- прокурором м. Одеси не доведено того, що позов заявлений в інтересах держави, що є порушенням ч. 4 ст. 13 Конституції України;
- заборгованість по процентам за безпідставне користування чужими гро шовими коштами слід нараховувати на суму 680 000 грн. в період з 23.05.2006 р., тобто з моменту прийняття постанови Одеського апеляцій ного господарського суду від 23.05.2006 р. по справі № 1/22-06-225 до моменту погашення заборгованості, оскільки в результаті застосування Одеським апеляційним господарським судом двосторонньої реституції і виконання цієї постанови заборгованість відповідача перед позивачем вважається погашеною у повному обсязі.
- застосування облікової ставки НБУ для нарахування процентів за безпід ставне користування грошовими коштами суперечить ч. 2 ст. 536 ЦК України, тому нарахування вказаних процентів є безпідставним.
Ухвалою суду від 21.05.2007 р. задоволено клопотання Прокурора м. Одеси, вжиті заходи забезпечення позову, накладено арешт на майно, що належить на праві власності від повідачу на загальну суму 350 119,99 грн.
В засіданні суду 12.07.2007 р. об'явлена перерва до 16.07.2007 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
16.07.2007 р. в засіданні суду представник позивача уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 314 000,15 грн., з яких 209 333,43 -сума нарахованих процентів за фактичний залишок заборгованості за кожен день із розрахунку облікової ставки НБУ, 104 666,72 грн. нарахованої суми індексу інфляції, та суми 3-х процентів річних, що становить 9 420 грн., а також надав відповідний розрахунок суми позову. Загальна сума боргу, яка підлягає стягненню за розрахунком позивача становить 323 420,15 грн.
Розглянув матеріали справи, вислухав прокурора, представників сторін, суд встано вив.
11.03.2003 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" і Німецько-українським спільним підприємством "Ява" у формі Товариства з обмеженою укладений договір невідно влюваної кредитної лінії № 186, згідно умов якого ВАТ "Державний ощадний банк України" зобов'язаний надавати Німецько-українському спільному підприємству "Ява" у формі Товарис тва з обмеженою, а Німецько-українське спільне підприємство "Ява" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - отримувати, належним чином використовувати та повернути у встановлені строки кредит у розмірі 1 000 000 грн., сплативши при цьому відсотки за кори стуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно пунктів 1.2 дого вору остаточний термін повернення кредиту - 11.03.2004 р.
На виконання умов вказаного договору згідно додаткових угод до нього № № 1 - 7 позичальник отримував від банку кредитні кошти окремими частинами (траншами) у період з 11.03.2003 р. по 22.03.2003 р.
22.04.2003 р. сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору невідновлюваної кредитної лінії від 11.03.2003 р. № 186, згідно якої дійшли згоди про те, що невідновлювана кредитна лінія починаючи з 22.04.2003 р. вважається відновлюваною, залишивши при цьому на підставі п. 3 цієї угоди без змін усі інші умови основного договору.
В подальшому, починаючи з 22.04.2003 р. до 31.08.2004 р. позичальник отримував від банку кредитні кошти на підставі укладених протягом цього періоду додаткових угод № № 9 - 157 до договору невідновлюваної кредитної лінії від 11.03.2003 № 186.
З матеріалів справи вбачається, що під час існування відносин між сторонами, під ставою виникнення яких стали договір невідновлюваної кредитної лінії від 11.03.2003 № 186 та додаткові угоди до нього, у період з 11.03.2003 р. по 11.03.2004 р. Німецько-українське спільне підприємство "Ява" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю отримало від ВАТ "Державний ощадний банк України" на умовах кредиту грошові кошти на загальну суму 4445350 грн., із яких було повернуто 3 533750 грн., що підтве рджується складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків по кредитній угоді № 186 від 11.03.2003 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 р. по справі № 1/22-06-255 стягнуто з Німецько-українського спільного підприємства "Ява" у формі Товариства з обмеженою на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 961 729,18 грн. заборгова ності, 9617,29 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, визнано недійними додаткові угоди № 8-157.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 1/22-06-255 від 23.05.2006 р. змінено рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2006 р. по справі № 1/22-06-255, пункти 1-3 резолютивної частини рішення скасовано, в решті рішення залишено без змін, за наслідками визнання недійсними додаткової угоди № 8 і додаткових угод № 9 - 157 до договору невідновлюваної кредитної лінії від 11.03.2003 р. № 186 стягнуто з Німецько-українського спільного підприємства "Ява" у формі Товариства з обмеженою на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 680 840 грн. заборгованості, яка погашена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 210 від 01.06.2006 р., № 253 від 11.07.2006 р., № 263 від 17.07.2006 р.
Вказаною постановою встановлено, що в період з 22.02.2003 р. по 31.08.2004 р. сторонами укладено додаткові угоди №№ 9 -157 до договору не відновлюваної кредитної лінії № 186, на підставі котрих позичальник отримав від банку кредитні кошти на загальну суму 4 682 650 грн.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи те, що додаткові угоди № № 9 -157 до договору не відновлюваної кредитної лінії № 186 визнані недійсними рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 р. по справі № 1/22-06-255, а також приймаючи до уваги, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 1/22-06-255 від 23.05.2006 р. застосовано двосторонню реституцію за наслідками визнання недійсними додаткової угоди № 8 і додаткових угод № 9 - 157 до договору невідновлюваної кредитної лінії від 11.03.2003 р. № 186 шляхом повернення банку отриманих позичальником (відповідачем) грошових коштів, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами відсутні договірні правовідносини стосовно отримання позичальником грошових коштів на загальну суму 4 682 650 грн., а також відсутні домовленості відносно істотних умов, таких як розмір проценту за користування грошовими коштами, термін повернення грошових котів банку, відповідальність сторін, штрафні санкції за порушення зобов'язань, тощо, у зв'язку з чим отримання та користування відповідачем вказаною сумою грошових коштів є безпідставним.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (Стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи те, що додаткові угоди № № 8 -157 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 186 від 11.03.2003 р. визнані недійсними, тобто між сторонами фактично відсутні договірні правовідносини, і розмір процентів за користування коштами наданих на підставі вказаних додаткових угод не встановлено, до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами слід застосовувати положення ст.1048 ЦК України, відповідно до яких розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З наданого позивачем розрахунку суми позову вбачається, що сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами, отриманими в період з 22.04.2003 р. до 31.08.2004 р. в сумі 4 445 350 грн., за кожен день безпідставного користування грошовими коштами із розрахунку облікової ставки НБУ становить 209 333,43 грн. Вказаний розрахунок здійснений на підставі руху коштів, документів підтверджуючих отримання відповідачем у банка коштів та їх повернення, що також підтверджується відповідним актом звірки взаєморозрахунку. Проценти за підставне користування грошовими коштами нараховані за періоди безпідставного користування грошовими коштами: з 13.09.2004 р. по 10.10.2004 р на суму 1000000 грн., з 11.10.2004 р. по 28.10.2004 р. на суму 987100 грн., з 29.10.2004 р. по 10.04.2005 р. на суму 964420 грн., з 11.04.2005 р. по 10.08.2005 р. на суму 964111,18 грн., з 11.08.2005 р. по 14.12.2005 р. на суму 961729,18 грн., з 15.12.2005 р. по 20.12.2005 р. на суму 951729,18 грн., з 21.12.2005 р. по 16.02.2006 р. на суму 943729,18 грн., з 17.02.2006 р. по 31.05.2006 р. по 940000 грн., з 01.06.2006 р. по 10.07.2006 р. на суму 640000 грн., з 11.07.2006 р. по 16.07.2006 р. на суму 260 000 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано іншого розрахунку суми процентів за користування грошовими коштами, а також враховуючи наданий позивачем розрахунок суми позову, складений відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 11.11.2005 р. в частині отримання відповідачем грошових коштів по додатковим угодам в сумі 4 445 350 грн. і згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 1/22-06-255 від 23.05.2006 р., нарахування позивачем процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами є правомірним, у зв'яку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 209 333,43 грн. підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 104 666,72 грн. нарахованої суми індексу інфляції і 9 420 грн. нарахованої суми 3-х процентів річних, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Враховуючи, що, як встановлено господарським судом, між сторонами відсутні договірні правовідносини стосовно отримання відповідачем грошових коштів на загальну суму 4 682 650 грн., а також приймаючи до уваги, що відповідач належним чином виконав постанову Одеського апеляційного господарського суду по справі № 1/22-06-255 від 23.05.2006 р. щодо стягнення заборгованості в сумі 680 000 грн., яка є єдиним юридичним фактом, спрямованим на виникнення грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем, тобто в добровільному порядку погасив заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями № 210 від 01.06.2006 р., № 253 від 11.07.2006 р., № 263 від 17.07.2006 р., господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим підстави для стягнення нарахованої суми встановленого індексу інфляції і 3-х процентів річних відсутні.
Ствердження відповідача відносно того, що в результаті застосування Одеським апеляційним господарським судом двосторонньої реституції і виконання постанови Одеського апеляцій ного господарського суду від 23.05.2006 р. по справі № 1/22-06-225 заборгованість відповідача перед позивачем вважається погашеною у повному обсязі не заслуговують на увагу, оскільки при застосуванні двосторонньої реституції в порядку ст. 216 ЦК України в результаті недійсності правочину (визнання недійсними додаткових угод) позивачу повернуті грошові кошти в сумі 680 000 грн. основної заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, отримані відповідачем за недійсними додатковими угодами. При цьому питання про стягнення процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами в порядку ст.ст. 536, 1048 ЦК України, що є предметом спору при розгляді даної справи, Одеським апеляційним господарським судом не розглядалось у зв'язку з відсутністю відповідних позовних вимог по справі № 1/22-06-225.
Доводи відповідача про необхідність нарахування заборгованості по процентам за безпідставне користування чужими гро шовими коштами на суму 680 000 грн. в період з 23.05.2006 р., тобто з моменту прийняття постанови Одеського апеляцій ного господарського суду по справі № 1/22-06-225, до моменту погашення заборгованості господарським судом не приймаються, оскільки по-перше, позивачем не заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаний період, по-друге, відповідач не надав відповідного розрахунку суми заборгованості за вказаний період всупереч ст. 33 ГПК України.
Відносно доводів відповідача щодо неможливості прокурором представляти інтереси ВАТ «Ощадбанк», у зв'язку з тим, що прокурор може представляти інтереси виключно органів державної влади та місцевого самоврядування, яким банк не є банк, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах. Згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду з заявою про захист прав і законних інтересів держави при виявленні порушень закону.
Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 з питання офіційного тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України і Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.2005 р. «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
ВАТ «Ощадбанк» утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1991 року №876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство. Засновником Банку є держава в особі Кабінету Міністрів України і державі належить 100 % його акцій.
Банк виконує функції спеціалізованого універсального банку по державним виплатам пенсій, допоміг та інших державних соціальних виплат, а також виплат коштів з державного бюджету по знецінених вкладах громадян.
Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статус позивача.
Враховуючи, що державою створено ВАТ «Ощадбанк», у зв'язку з чим на нього покладено обов'язок діяльності у спірних правовідносинах, прокурор правомірно представляє інтереси держави в особі ВАТ «Ощадбанку»і доводи відповідача відносно неможливості участі прокурора у справі, заявлені в процесі розгляду справи, не впливають на висновок господарського суду стосовно часткового задоволення позовних вимог і не спростовують факти, що покладені в основу рішення.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 11, 509, 536, 625, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України позов підлягає задоволенню частково в сумі 209 333,43 грн. з віднесенням судових витрат за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст. 44 -49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Німецько-українського спільного підприємства «Ява» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
2. Стягнути з Німецько-українського спільного підприємства «Ява» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Провадійська, 15-а, кв. 37, ідент. код 31411507, рах.26009301511105 у відділенні Промінвестбанку м. Білгород-Дністровський, МФО 328458) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, ідент. код 09328601, рах.37396900050001 в Одеському облуправлінні ВАТ «Ощадбанк», МФО 328458) 209 333 /двісті дев'ять тисяч триста тридцять три/ грн. 43 коп. заборгованості по процентам.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Німецько-українського спільного підприємства «Ява» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Провадійська, 15-а, кв. 37, ідент. код 31411507, рах.26009301511105 у відділенні Промінвестбанку м. Білгород-Дністровський, МФО 328458) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200 «Державне мито не віднесене до інших категорій»символ звітності банку 095 р/р № 30004095700008 ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, код ЄДРПОУ 23213460) 2 093 /дві тисячі дев'яносто три/ грн. 33 коп. державного мита
5. Стягнути з Німецько-українського спільного підприємства «Ява» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Провадійська, 15-а, кв. 37, ідент. код 31411507, рах.26009301511105 у відділенні Промінвестбанку м. Білгород-Дністровський, МФО 328458) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності 259, р/р № 31217259700008 ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Суддя