"05" липня 2007 р.
Справа № 3/104-07-3950А
об 12 год.30 хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.
За участю представників сторін у судовому засіданні: від Контрольно-ревізійного управління в Одеській області: Клименко П.П., Котелевський С.І., за довіреностями, від Білгород-Дністровської портової санітарно-епідеміологічної станції: Чумаченко А.П., головний лікар.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання №12 адміністративну справу № 3/104-07-3950А,
за позовом: Контрольно-ревізійного управління в Одеській області
до відповідача: Білгород-Дністровської портової санітарно-епідеміологічної станції
про: стягнення 9782,77 грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Контрольно-ревізійне управління в Одеській області звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму зайвих виплат в розмірі 9782,77 грн.
Відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, у запереченнях на адміністративний позов та доповненнях до заперечень просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області проведено ревізію дотримання законодавства в процесі використання коштів Державного бюджету, виділених Білгород-Дністровській портовій СЕС на державний санітарно-епідеміологічний нагляд, дезінфекційні заходи, програми і централізовані заходи з імунопрофілактики за період з 01.05.2004р. по 14.03.2006р., за результатами якої складено Акт № 920-20/43 від 28.04.2006р.
У ході проведення ревізії були виявлені порушення законодавства, окремі з яких утворили суму заявлену до стягнення:
- перевіркою доцільності та обґрунтованості укладених відповідачем господарських договорів встановлено, що протягом ревізуємого періоду Білгород-Дністровською портовою санітарно-епідеміологічною станцією у якості орендатора щорічно укладалися договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з порушенням вимог п. 10 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, протягом 2004 -2005 р.р. відповідачем сплачувалась орендна плата за користування нерухомим майном більше розміру однієї гривні, таким чином за період з 2004 по 2005 р.р. відповідачем зайве витрачено бюджетних коштів на загальну суму 2175,33 грн.
- перевіркою дотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» щодо правильності планування видатків по спеціальному фонду протягом 2004 -2005 р.р. встановлено, що порушення п.23 вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України при затвердженні кошторисів враховані видатки на придбання санаторних путівок для працівників установи протягом 2004 -2005 р.р. на загальну суму 7607,44 грн.
Факт переплати за орендовані відповідачем приміщеннями підтверджено платіжними дорученнями за 2004-2005 р.р. (а.с.32-43)
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав:
У відповідності до п.10 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують становить 1 гривню.
Доводи позивача щодо стягнення з відповідача переплати за орендовані ним приміщеннями у розмірі 2175,33грн. підтверджено матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Згідно п.23 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Але позиція позивача ґрунтується виключно на даних, відображених у акті 920-20/43 від 28.04.2006р. за результатами ревізії, без надання необхідних матеріалів, які мають суттєве значення для вирішення спору. Позивачем не надано документів, а відповідно не доведено факту існування заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом при плануванні та затвердженні кошторису, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що врахування видатків на придбання санаторних путівок для працівників установи протягом 2004-2005 р.р. на загальну суму 7607,44 грн. йшло у розріз з проведенням заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені або частково забезпечені видатками загального фонду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову зі стягненням з відповідача суми зайвих виплат на загальну суму 2175,33грн.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158 -163 КАС України, суд,
1.Адміністративний позов -задовольнити частково.
2. Стягнути з Білгород-Дністровської портової санітарно-епідеміологічної станції, код ЄДРПОУ 25213493, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Шабська, 81) до Державного бюджету України суму зайвих виплат у розмірі 2175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн.33 коп.
Сторонам статтею 185 КАС України надано право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ч.3 ст.186 КАС України.
Суддя