15 серпня 2019 року
м. Київ
справа №826/11434/18
адміністративне провадження №К/9901/23167/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку
У 2018 році позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 року № 1065-0 «Про припинення державної служби»;
- визнати неправомірним та скасувати наказ Львівської митниці Державної фіскальної служби від 26.06.2018 року № 1195-кв «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 року № 1192-кв»;
- визнати неправомірним та скасувати наказ Львівської митниці Державної фіскальної служби від 26.06.2018 року № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»;
- поновити позивача з 26.06.2018 року на посаді у структурі Державної фіскальної служби України, рівнозначну тій, яку він обіймав у Львівській митниці ДФС (посада першого заступника начальника Львівської митниці ДФС);
- зобов'язати Державну фіскальну службу України або Львівську митницю Державної фіскальної служби виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 26.06.2018 року по день поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено, шостий абзац резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2019 року по 26 лютого 2019 року в сумі 64 194, 48 (шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто чотири гривні сорок вісім копійок).»
У решті, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року залишено без змін.
15 серпня 2019 року до касаційного суду надійшла скарга Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги суд зазначає таке.
Згідно положень частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Із текстів оскаржуваних рішень встановлено, що позивачем до суду першої інстанції заявлено 3 вимоги немайнового характеру та 2 похідні від них.
Відповідно до підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становить 1762 грн. 00 коп. (станом на рік звернення із позовною заявою).
Відповідно до підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Сума судового збору за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року становить 4228 грн. 80 коп. ((1762*0,4)*3 (кількість немайнових вимог, заявлених позивачем)*200%).
З урахуванням наведеного, відсутність документа про сплату судового збору свідчить про неналежне виконання заявником вимог частини четвертої статті 330 КАС України при зверненні до суду касаційної інстанції.
Беручи до уваги наведене вище, касаційна скарга, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України, підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 4228 грн. 80 коп.
Реквізити для сплати судового збору: УК в Печерському районі; код отримувача (ЄДРПОУ) 38004897; банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31219207026007; код класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд 055)»; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд».
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Ж. М. Мельник-Томенко