15 серпня 2019 року
Київ
справа №9901/443/19
адміністративне провадження №П/9901/443/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Офісу Президента України про визнання протиправною бездіяльності Президента України та визнання нечинним і протиправним акту Президента України,
До Верховного Суду 11 серпня 2019 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Офісу Президента України, в якій позивач просить «визнати бездіяльність Президента України - протиправним та визнати нечинним Указ Президента України № 350/2019 Про призначення ОСОБА_4 Прес-секретарем Президента України повністю, як такий, що не відповідає вимогам законодавства України».
Суддя, відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з'ясовуючи чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановила таке.
Пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI документами, що посвідчують повноваження двоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 вказаного Закону).
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Рада адвокатів України рішенням від 17 грудня 2012 року № 36 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення).
Пунктом 4 Положення визначено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Так, відповідно до пункту 15 Положення ордер повинен містити такі реквізити:
- посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (підпункт 15.3.);
- назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (підпункт 15.4.);
- прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане (підпункт 15.5.);
- дату видачі ордера (підпункт 15.8.).
Згідно пункту 14 Положення ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
На підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_5 до матеріалів позовної заяви додано, зокрема, електронну копію ордеру (сканкопію) серії ХВ № 000149, виданого у 2014 році.
Однак, всупереч вимогам пункту 15 Положення в цьому ордері не зазначено: 1) реквізитів договору про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги; 2) по батькові адвоката, який надає правову допомогу, номера посвідчення адвоката України, даних про те, ким та коли воно видане.
Одночасно, у зв'язку з нечитабельним почерком суд не може встановити повну дату видачі ордеру, зокрема день його видачі.
Крім того, в доданому до позовної заяви ордері вказано, що адвокат має право надавати правову допомогу в «СІЗО, суди України, Адміністративний суд м. Києва». Тобто, всупереч вимогам підпункту 15.4. Положення, в ордері не зазначено конкретних назв органів, в яких надається правова допомога («СІЗО, суди України») та, водночас, зазначено назву неіснуючого органу («Адміністративний суд м. Києва»).
Аналогічну позицію щодо зазначення в ордері назви органу, в якому надається правова допомога, Верховний Суд висловлював в ухвалі від 13 грудня 2018 року у справі № 9901/960/18.
Окрім іншого, у порушення вимог пункту 14 Положення, адвокат ОСОБА_5 не надав копію зворотної сторони ордера, на якій повинна вказуватись інформація щодо наявності/відсутності обмежень його правомочності відповідно до умов договору про надання правової допомоги.
Отже, оскільки ордер серії ХВ № 000149 не містить всіх реквізитів, то в розумінні наведеного законодавства не є документом, що підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_5 на представництво інтересів ОСОБА_1 .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, в тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд.
За таких обставин та правового регулювання, позовну заяву необхідно повернути позивачеві на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статями 22, 55, 57, 59, 169, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Позовну заяву адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Офісу Президента України про визнання протиправною бездіяльності Президента України та визнання нечинним і протиправним акту Президента України - повернути позивачеві.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя-доповідач Н.М. Мартинюк