Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №2-а/1414/18/12 (2а-2744/2011)
адміністративне провадження №К/9901/56774/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №2-а/1414/18/12 (2а-2744/2011)
за позовом ОСОБА_1 до Інгульського обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаєвської області як правонаступника управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2012 року (головуючий суддя - Чернявська Я.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Танасогло Т.М., суддів: Бойка А.В., Яковлєва О.В)
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України у Корабельному районі м. Миколаєва, в якому, з урахуванням уточнення, просила:
1.1. визнати протиправним розпорядження про призначення пенсії № 105667, яким порушено її право на перерахунок пенсії з 01 січня 2011 року, згідно звернення про перерахунок на підставі ст. 45 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) та зобов'язати відповідача виправити помилки у розрахунку коефіцієнту стажу, перерахувати та виплачувати пенсію з врахуванням збільшеного до 35 років 2 місяців страхового стажу;
1.2. визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась в порушенні законного права позивача на належні їй пільгові пенсійні виплати з Державного бюджету України, передбачені частиною ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII та зобов'язати відповідача поновити права позивача шляхом пільгового підвищення розміру пенсійних виплат на 1 % врахованого заробітку 1023,57 грн. за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років;
1.3. визнати протиправними дії відповідача, що виразились в порушенні права позивача на частину належних їй пенсійних виплат додаткової пенсії за шкоду здоров'ю, які фінансуються з Державного бюджету України та передбачені ст. 51 Закону № 796-XII, з врахуванням періоду дії абзацу першого пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 8 р/п від 22.05.2008, зобов'язати відповідача поновити її права шляхом підвищення щомісячних виплат додаткової пенсії за шкоду здоров'ю з 15 % до 30 % прожиткового мінімуму, діючого на момент виплати;
1.4. визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась в порушенні права позивача на виплату індексації пенсії, передбаченої ст. 67 Законом № 796-XII та зобов'язати відповідача поновити її права шляхом обчислення та виплати щомісячних сум індексації, з використанням базового місяця жовтня 2008 року, відповідно до вимог абзацу 3 частини 5 діючого "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
2. Постановою Корабельного районний суд м. Миколаєва від 03 лютого 2012 року адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці пенсії з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» за період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язано УПФ України в Корабельному районі м. Миколаєва провести нарахування та перерахунок ОСОБА_1 пенсії на підставах ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з понаднормативного стажу 15 років та виплатити позивачці суму недоотриманої нию пенсії за період з 01 січня 2011 року по 22 лютого 2011 року.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Корабельному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги в частині нарахування та перерахунку позивачу пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), суд першої інстанції посилався на протиправність дій щодо відмови в нарахуванні та виплаті пенсії позивачу відповідно до вказаної норми.
5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в наведеній частині та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позивачеві пенсія призначена на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому збільшення його пенсії має проводитись у розмірах, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 28 цього Закону, а не Закону № 796-XII.
6. ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення кінцевої дати « 22.07.2011» з абзаців 1, 2 резолютивної частини постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2012 року.
7. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що збільшення пенсії позивачеві має відбуватись на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не Закону № 796-XII. Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи для неї має пільговий характер та визначений в частині другій статті 56 Закону № 796-ХІІ, а перерахунок пенсії здійснюється за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Крім того, касатор звернула увагу, що відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою більше, ніж через 2 роки з моменту проголошення рішення суду першої інстанції, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у відповідності до ч.4 статті 189 КАС України.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2015 року відмовлено у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
9. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) направила до Верховного Суду України заву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2015 року.
10. Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.
11. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви передано до Верховного Суду.
12. Верховний Суд постановою від 17 липня 2018 року вирішив заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2015 року - скасувати, а справу передати до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Рішення Суду аргументоване тим, що Вищий адміністративний суд України у даній справі, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, не надав оцінки доводам, викладеним у касаційній скарзі, не перевірив висновків судів, які зроблені у оскаржуваних рішеннях, чим порушив норми процесуального права.
13. На виконання зазначеної вище постанови Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2015 року.
14. В подальшому, відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 року, керуючись п.п.2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначений повторний автоматизований розподіл даної касаційної скарги.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року визначено нову колегію суддів у складі головуючого судді - Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
16. Верховний Суд ухвалою від 13 серпня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
17. 24.09.2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Інгульського обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаєвської області про заміну відповідача - управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва на його правонаступника - Інгульське обєднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаєвської області.
Аналізуючи доводи, викладені у зазначеному вище клопотанні, колегія суддів Верховного Суду, керуючись статтею 52 КАС України, дійшла висновку про наявність підстав для здійснення заміни відповідача - - управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва на його правонаступника - Інгульське обєднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаєвської області.
18. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС другої категорії.
Згідно посвідчення НОМЕР_1 від 15 лютого 1994 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 01 грудня 1994 року і довічно. На день звернення до відповідача мала стаж роботи понад 25 років.
22. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.
23. Відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 13 п.28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані зміни визнані неконституційними.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, з 22.05.2008 року редакція статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до внесення вказаних змін відновила свою дію.
24. Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року зазначено, що норми і положення статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На реалізацію цього права Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 року №745, яка набрала чинності з 23.07.2011 року.
Таким чином, з 23.07.2011 року позивач має право на отримання основної та додаткової пенсії у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, а не відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
25. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог у частині зобов'язання УПФ України у Корабельному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року.
26. Що стосується позовних вимог у частині зобов'язання відповідача провести нарахування та перерахунок позивачці пенсії на підставі статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), виходячи з понаднормативного стажу 15 років та виплатити останній суму недоотриманої нею пенсії, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, право на пенсію мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за наявності стажу роботи для жінок, не менш як 15 років, із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку.
Зазначена вище норма встановлює для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пільговий характер обчислення стажу роботи при призначенні пенсії.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 01 грудня 1994 року і довічно.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та перерахунок позивачці пенсії на підставі статті 56 Закону №796-ХІІ, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивачці пенсія призначена на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому збільшення її пенсії має провадитись у розмірах, передбачених абз.2 ч.1 ст. 28 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за правилами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (25 років - для чоловіків і 20 років - для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% розміру пенсії.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV вступив в силу з 1 січня 2004 року, тобто після призначення позивачу пенсії, а тому висновки апеляційного суду про те, що збільшення її пенсії має провадитись у розмірах, передбачених абз.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за правилами Закону №796-ХІІ, є помилковими.
При цьому, порядок перерахунку пенсій Законом № 796-XII не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV за змістом якого, за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що особам, яким призначена пенсія на підставі Закону № 796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
27. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
28. Верховний Суду також наголошує, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
30. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.
31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року по справі №2-а/1414/18/12 (2а-2744/2011) - скасувати, залишивши в силі постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2012 року.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій