15 серпня 2019 року
Київ
справа №640/487/19
адміністративне провадження №К/9901/22351/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання неправомірними дій та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 57116426 від 18 грудня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн, прийняту старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренком Максимом Васильовичем.
Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 25 січня 2019 року позов задовольнив частково, визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця № 57116426 від 18 грудня 2018 року.
Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 8 липня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Представник позивача, адвокат, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2019 року залишити в силі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд вважає, що вона не відповідає вимогам пункту першого частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.
Згідно матеріалів касаційної скарги вона підписана особою, яка зазначена як представник позивача - ОСОБА_3
На підтвердження своїх повноважень до касаційної скарги останнім додано:
1) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 березня 2011 року № 4459 на ім'я ОСОБА_3 ;
2) копію ордеру про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 24 квітня 2019 року серія КВ № 28598.
Ці документи засвідчені адвокатом ОСОБА_3 особисто.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, що чинне в частині визначення форми ордера до 1 січня 2022 року, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Зазначена норма узгоджується з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», положеннями статей 55, 57 КАС України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави Верховному Суду для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю.
Згідно частини п'ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що можливості посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом положеннями КАС України і Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» не передбачено.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику, оскільки вона підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Керуючись статтями 55, 57, 59, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання неправомірними дій та скасування постанови - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Суддя -доповідач Н.М. Мартинюк