ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №357/9243/15-а
адміністративне провадження №К/9901/18243/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Ярмоли О.Я. від 13.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. від 07.11.2017 у справі №357/9243/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Київський міський військовий комісаріат про перерахунок одноразової допомоги за інвалідність,
У червні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 20 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом № 5 від 13 лютого 2015 року в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 55 445 грн. 46 коп.;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, згідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 виходячи із розміру 42-х місячного грошового забезпечення на дату настання інвалідності 2 групи - 12 жовтня 2012 року із урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтовано тим, що розмір грошового забезпечення при визначенні одноразової грошової допомоги має розраховуватися виходячи із розміру грошового забезпечення на дату настання інвалідності, а не на дату звільнення позивача.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 09.10.2003 ОСОБА_1 звільнений з військової служби.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК, ОСОБА_1 з 12.10.2010 року встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, довічно.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю, на яку отримав відмову, викладену в листі від 26.11.2010 №ВЗС/2523, в обґрунтування якої ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться особам, звільненим з військової служби після 31.12.2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 18.04.2011 року у справі № 2-а-23052/2011 визнано протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у прийнятті документів ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти документи ОСОБА_1 , оформити висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги і направити документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
Постанова суду набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року.
Як вбачається з листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 13.12.2012 № 248/3/6/518/2424 за результатами розгляду документів ОСОБА_1 20.11.2012 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців, та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що на день його звільнення зі служби 09.10.2003 року законодавством не було передбачено її виплату.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 19.03.2013 у справі № 357/2524/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014, визнано протиправними дії Міністерства Оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у розмірі 42-х місячного грошового забезпечення та зобов'язано Міністерство Оборони України призначити та забезпечити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, в розмірі 42-х місячного грошового забезпечення з урахуванням визначення розміру місячного грошового забезпечення на підставі ч. 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13 лютого 2015 № 5, на виконання вимог постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2013 у справі № 357/2524/13-а та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в сумі 55 445 грн. 46 коп.
Враховуючи те, що позивачу раніше була виплачена страхова сума за державним обов'язковим особистим страхуванням в сумі 2 000 грн., грошова допомога була виплачена позивачу в розмірі 53 445 грн. 46 коп., про що зазначено в листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09 квітня 2015 року № 248/3/6/518/702 та не заперечується позивачем.
Позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з листом, в якому зазначив, що відповідач при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги не вірно взяв для обчислення дату і визначив розмір цієї грошової допомоги станом на дату звільнення позивача зі служби, а не на дату встановлення йому інвалідності, тобто на 12.10.2010 року.
Листом від 09.04.2015 № 248/3/6/518/702 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про відсутність підстав для розрахунку грошової допомоги, виходячи з розміру грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності, оскільки інвалідність позивачу була встановлена після звільнення.
вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач при розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги діяв в межах та у спосіб, передбачений Законом, оскільки відсутні підстави для розрахунку грошової допомоги, виходячи з розміру грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності, тому що інвалідність позивачу була встановлена після звільнення.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку № 499 встановлено, що грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи виникло з 18 січня 2012 року (дата встановлення інвалідності). Відтак розрахунок одноразової грошової допомоги позивача має здійснюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, з якої звільнений позивач, але виходячи з розмірі на момент настання інвалідності.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 583/3021/15-а.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 20 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом № 5 від 13 лютого 2015 року, в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 55 445 грн. 46 коп.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу згідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 , виходячи із розміру 42-х місячного грошового забезпечення на дату настання інвалідності 2 групи - 12 жовтня 2012 року, із урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук