Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №488/629/14-а
адміністративне провадження №К/9901/42974/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г. від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність комісії з призначення пенсій та допомог при управлінні Пенсійного фонду України у Корабельному районі м. Миколаєва, в частині порушення права позивача на призначення вперше та одержання страхової пенсії відповідно до подання та особистої заяви від 11.01.2014 року;
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії для поновлення передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" права позивача на призначення та виплату, вперше після досягнення пенсійного віку - 60 років, страхової пенсії, замість пільгової державної пенсії, призначеної у віці 50 років на підставі іншого Закону № 796-ХІІ;
- зобов'язати відповідача призначити вперше з 01.01.2014 року пенсію за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду України у віці 62 роки 1 місяць відповідно до особистої заяви від 11.01.2014 року та доданих до неї документів про страховий стаж 45 повних років та заробіток, з якого сплачені страхові внески за період з 01.01.1998 року по 31.12.2013 року (при розрахунку заробітку для обчислення пенсії виключити не вигідні періоди у автоматичному режимі);
- зобов'язати відповідача виплачувати позивачу з 01.01.2014 року щомісячно пенсію у обчисленому відповідно до ст.ст. 26, 27, 29, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмірі з підвищенням (при страховому стажі 45 повних років) на 25% середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, визначеного ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити та перерахувати ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року пенсію за віком згідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області застосувати з 01.01.2014 року при призначенні та перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком, показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні , з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'з урахуванням раніше нарахованої пенсії, та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що позивач отримував пенсію за віком, призначену та обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка призначена зі зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, є правомірним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та відноситься до ІІ категорії, що підтверджується копією посвідчення.
Пенсію позивачу призначено з 02.06.2003 за віком зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» яким.
Після досягнення 60 років, 11.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії вперше після досягнення пенсійного віку 60 років на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав пакет документів.
24.01.2014 позивач повторно звернувся до Пенсійного фонду, та вважає, що має право на отримання пенсії за віком з призначенням її з врахування середньої заробітної плати за попередні три роки (2011-2013).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що що досягнення передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення в особи права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив з того, що позивач з досягненням пенсійного віку набув право на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2014 році вперше, призначення відповідної пенсії повинно здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
В силу частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (у редакції, яка була чинною у 2007 році; далі - Закон № 796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку.
Згідно із частиною п'ятої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Закону.
Отже, призначення та виплата пенсії позивачу у червні 2003 року здійснювалися у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 01.01.2012 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
З наведеного випливає, що у випадку призначенні пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі 21-612а14.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при зверненні позивача із заявою до Управління після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Вказані висновки колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 55 Закону № 796-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка їй вже була призначена в 2003 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2011, 2012 та 2013 роки.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук