Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №265/79/17
адміністративне провадження №К/9901/43155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Чебанова О.О., Шишова О.О., Міронової Г.М. від 21 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013-2015 роки), з дати його звернення за призначенням пенсії, тобто з 2 вересня 2016 року.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року.
Прийнято нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної штати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, при призначенні пенсії.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2013-2015 роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 02.09.2016, з урахуванням фактично виплачених сум.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що позивач отримував пенсію за віком, призначену та обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка призначена зі зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення», а відтак застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік є правомірним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, отримуючи пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1, починаючи з 18 вересня 1999 року, що підтверджується відомостями відповідача у відповіді від 27 вересня 2016 року та протоколом управління пенсійного фонду № 124 від 29 жовтня 1999 року, а також розпорядженнями відповідача за 2008-2016 роки.
Також було встановлено, що позивач працює, що підтверджується його заявами про проведення йому перерахунку пенсії через кожні два роки через збільшення його страхового стажу і заробітної плати (в останнє 01 лютого 2016 року), а також розпорядженнями УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про такий перерахунок на підставі ч. 4 ст. 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, 02 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, тобто з пенсії за списком № 1 на пенсію за віком, що підтверджується листом відповідача від 27 вересня 2016 року, а також відповідними заявами позивача з проханням перевести його з пенсії за вислугу років (за списком № 1) на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2013-15 роки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за віком, при цьому пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону № 1058-IV, а Закон № 1788-ХІІ визначає лише право особи на пільгову пенсію.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реалізація позивачем свого права на отримання пенсії саме за приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснена вперше, що свідчить не про переведення з одного виду пенсії на інший, а про призначення нового виду пенсії, з огляду на що відмова пенсійного органу у призначенні пенсії з урахуванням приписів частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме середньої заробітної плати, за три календарні роки, що передують даті звернення за призначенням пенсії, є протиправною.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Згідно положень статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Позивач, перебуваючи на обліку в управлінні та отримуючи пенсію за віком, продовжував працювати.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком, розраховується за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03 квітня 2018 року у справі № 753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасувати.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук