Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №814/2583/15
адміністративне провадження №К/9901/7528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в складі судді Князєва В.С. від 26 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шляхтицького О.І., Запорожана Д.В., Романішина В.Л. від 04 лютого 2016 року у справі № 814/2583/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр Олександрівський" до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Сідей Людмили Василівни, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, третя особа Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2015 року ТОВ "Миколаївський бізнес-центр Олександрівський" звернулось з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства Юстиції України щодо прийняття рішення від 22.07.2015 року №23070222 про реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 за третьою особою; скасувати це рішення; зобов'язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №10520487 на вказаний об'єкт за банком; зобов'язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності позивача на вказаний об'єкт за №9506806.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що під час реєстрації права власності за банком в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки органом державної реєстрації було порушено вимоги законодавства, а тому вказані дії і рішення є протиправними.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.07.2015р. індексний номер 23070222 про державну реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 964,4 кв.м. за Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк».
Зобов'язано Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №10520487 на нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 964,4 кв.м. за Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк», який був внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.07.2015р. індексний номер 23070222.
Зобов'язано Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9506806 на нежитловий об'єкт за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 964,4 кв.м., з розміром частки 1/1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський», який був внесений на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексним номер НОМЕР_1 , виданого 28.04.2015р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 814/2583/15 в частині позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9506806 на нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 964,4 кв.м., з розміром частки 1/1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський», який був внесений на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексним номер НОМЕР_1 , виданого 28.04.2015р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області скасовано.
Ухвалено в цій частині позовних вимог нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 814/2583/15 залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач - Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що державна реєстрація прав та обтяжень на нежитлове приміщення проведені у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2016 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
Відзивів на касаційну скаргу до суду не подано.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що між ПАТ «Український інноваційний банк» (до реорганізації - АТ «Український інноваційний банк») в якості іпотекодержателя та позивачем ТОВ «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» (до реорганізації - ЗАТ «Алекс-Юг») в якості іпотекодавця було укладено договір іпотеки від 28 жовтня 2004 року р.№2340. Предметом іпотеки за цим договором було визначено нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9401,6 кв.м. В подальшому було укладено договір іпотеки в новій редакції від 22.02.2008 року р.№370, а також додаткові угоди до нього.
Зазначений договір було укладено в забезпечення виконання кредитного договору №12-041037 від 28.10.2004р. між тими ж сторонами.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014 по справі №915/938/13 було стягнуто з ТОВ «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість за зазначеним договором кредиту в сумі 16664903,52 грн.
В подальшому різним частинам нежитлового приміщення, що є предметом іпотеки, було надано нові адреси, в тому числі 28.04.2015 року позивачу на частину зазначеного об'єкту було видано свідоцтво про право власності на об'єкт за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 964,4 кв.м.
Це право було зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 9506806, про що свідчить витяг з цього реєстру.
Також встановлено, що державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюк С.П. було прийняте рішення від 22.07.2015 року №23070222 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Український інноваційний банк».
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про право власності №10520487.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.07.2015 індексний номер 23070222 є протиправним і підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погодився із обраним судом першої інстанції способом захисту щодо покладення зобов'язання Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідний запис про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський», оскільки такі дії державного реєстратора прямо передбачені чинним законодавством України, окрім того у суду не має та не може бути відомостей про не поновлення державним реєстратором записів про речові права позивача на нерухоме майно.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 1, 6 13 частини першої статті 20 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна у зв'язку із захистом права власності на нежитлове приміщення. Позивачем обрано такий спосіб захисту, як скасування реєстраційної дії права власності на нежитлове приміщення, яка є предметом договору іпотеки від 28.10.2004 № 2340 за іпотекодержателем ПАТ «Український інноваційний банк».
Отже, заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угод, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18 та від 14 листопада у справі № 826/7619/16, в яких стороною виступає особа, що вчинила реєстраційну дію (державний реєстратор), третьою особою - банк, а предметом спору є реалізація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, у яких Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Зазначена практика вже є сталою і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від такої правової позиції.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільних прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року скасувати.
Провадження у справі № 814/2583/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр Олександрівський" до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Сідей Людмили Василівни, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, третя особа Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук