14 серпня 2019 року
Київ
справа №810/291/18
адміністративне провадження №К/9901/22679/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідач: Блажівської Н.Є.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 22 грудня 2017 року № 366-17;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 22 грудня 2017 року № 66453/10/28-10-17-02-23;
- зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС вжити заходи щодо припинення податкової застави майна ТОВ «Автобансервіс» та внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо неприведення у відповідність інтегрованої картки особового рахунку ТОВ «Автобансервіс» шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 4 вересня 2015 року №№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн.;
- зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС привести у відповідність інтегровану картку особового рахунку ТОВ «Автобансервіс» шляхом відображення сплати сум податку на додану вартість за 2015 рік за платіжними дорученнями від 4 вересня 2015 року№№ 213057844, 213057841, 213057840, 213057839, 213057838, 213057845 на загальну суму 2642900,00 грн. та/або шляхом прийняття рішення про списання суми податкового боргу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року заяву Офісу великих платників податків ДФС про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено, продовжено Офісу великих платників податків ДФС процесуальний строк виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року.
Шостим апеляційним адміністративний судом ухвалою від 26 грудня 2019 року у задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДФС про продовження строку виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відмовлено, апеляційну скаргу повернуто.
20 травня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про поновлення строків на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником при поданні апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та з огляду на неповажність вказаних суб'єктом владних повноважень причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Вказаною ухвалою суд запропонував Офісу великих платників податків ДФС протягом десяти днів з дня її вручення усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду з клопотанням із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також сплатити судовий збір.
20 червня 2019 року на виконання вимог вказаної ухвали скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було аргументоване тим, що у Офісу великих платників податків ДФС під час звернення до суду апеляційної інстанції були відсутні кошти для сплати судового збору.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 5 липня 2019 року в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про поновлення строку відмовлено, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС відмовлено.
Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної зазначив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, а саме: не зазначено поважних підстав та не надано належних доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Отже, подана Офісом великих платників податків ДФС касаційна скарга на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до вимог пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді М.М. Гімон
М.Б. Гусак