Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №826/17123/16
адміністративне провадження №К/9901/17135/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., судді Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного банку України, третя особа: публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа: ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання протиправною бездіяльності залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 лютого 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені вище судові рішення.
Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що, на думку заявника, підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року у справі № 826/7697/16.
У заяві позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 листопада 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2017 року, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду України від 9 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», про визнання протиправною бездіяльності.
З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом №2147-VIII змін до цього Кодексу.
Як на приклад неоднакового правозастосування положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України заявник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року у справі № 826/7697/16, у якій, на думку заявника суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосовано одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах.
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наступне.
У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» перебувала в загальному доступі, перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 розпочався з 20 березня 2015 року. Окрім того, про обізнаність позивача, як із запровадженням тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», так і з початком процедури ліквідації банку, свідчить отримання ОСОБА_1 17 серпня 2015 року гарантованої суми відшкодування в розмірі 200000,00 грн., що підтверджується позивачем. Відтак суди правомірно залишили без розгляду позов ОСОБА_1 на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.
Водночас, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року у справі № 826/7697/16 у якій, на думку заявника суд по-іншому застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовами до Національного банку України третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», в яких просили визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»; визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття негайних адекватних дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було задоволено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовлено.
В ухвалі від 10 серпня 2017 року у справі № 826/7697/16 Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Національним банком України допущено протиправну бездіяльність в періоди з квітня 2012 року по липень 2012 року та з березня 2015 року по травень 2015 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» на підставі проведених перевірок та складених звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» за періоди з 01.01.2008 року по 01.01.2012 року та з 01.02.2012 року по 01.12.2014 року і встановленої рейтингової оцінки САМЕLS, що є порушенням вимог статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
При цьому, суд врахував позицію Верховного Суду України у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зазначивши, що позивачі відносяться до кола осіб, які можуть оскаржувати бездіяльність Національного банку України.
Отже, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року у справі №826/7697/16 у якій, на думку заявника суд по-іншому застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах, Вищим адміністративним судом України не зроблено висновків щодо застосування положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а зроблено висновки по суті заявлених позовних вимог.
У зв'язку з викладеним, надані до суду ухвали Вищого адміністративного суду України унеможливлюють їх порівняння, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Керуючись пунктом 1 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними Закон № 2147-VIII), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII),
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний