Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа №826/6511/18
адміністративне провадження №К/9901/297/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 (колегія у складі суддів Губської Л.В., Епель О.В., Степанюка А.Г.)
у справі №826/6511/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об'єднані зернові технології"
до Міністерства юстиції України,
треті особи - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум", Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича фірма "Промтехснаб",
про визнання протиправним та скасування наказу
І. РУХ СПРАВИ
1. 24.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Об'єднані зернові технології» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1211/5 від 19.04.2018 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині пунктів 1, 2 та 4.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2018 у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Об'єднані зернові технології» задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2018 скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Об'єднані зернові технології» задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1211/5 від 19.04.2018 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
3. 02.01.2019 Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив вищевказані судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2019 було відкрито касаційне провадження. Відзив від Позивача не надходив.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення у формі наказу від 03.04.2018 № 975/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (далі - наказ № 975/5), яким скаргу задоволено в повному обсязі, скасовано реєстраційні дії, які були вчинені державним реєстратором Смалиус В.В. , виконання наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату.
6. 04.04.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем на підставі наказу №975/5 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40475891. Крім того, державним реєстратором прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2018 №№40579758, 40580125.
7. Водночас, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Преміум» (надалі - ПАТ «КБ «Преміум») звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 10.04.2018 № 01304/48 з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав (скасування) від 04.04.2018 №40475891, прийняте державним реєстратором Пекарем A.Л. та внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію припинення (реєстрація переходу прав власності - повне відчуження) права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Об'єднані зернові технології» № 2114653 та про реєстрацію права власності ПАТ «КБ «Преміум».
8. Крім того, 13.04.2018 до Міністерства юстиції України надійшли доповнення до скарги від 13.04.2018 №01304/64, якими ПАТ «КБ «Преміум» доповнило свої вимоги, а саме, просило скасувати прийняті державним реєстратором Пекарем А.Л. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (скасування) від 11.04.2018 № 40579494, №40579758, №40579044, №40579963, №40580125, на підставі яких державним реєстратором Пекарем А.Л. у Державний реєстр прав щодо комплексу будівель і споруд внесено записи про скасування записів про державну реєстрацію обтяження (іпотекою) №№ 12922289, 9342911, обтяження (арешт) № 25099414, та іпотеки №№ 12922315, 9343190.
9. За результатами зазначеної скарги Міністерством юстиції України 19.04.2018 прийнято рішення у формі наказу №1211/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.04.2018 №40475891 та від 11.04.2018 №40579758, №40580125, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем А.Л.
10. Вважаючи зазначений наказ в частині пунктів 1, 2, 4 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що внаслідок прийняття Міністерством юстиції України наказу №1211/5 від 19.04.2018 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині пунктів 1, 2 та 4, було порушено право власності позивача, оскільки позбавляє його права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - об'єктом нерухомого майна 132915235246, а саме: комплексом будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тон), розташованим за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. 40 років Перемоги, буд.68 .
12. Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав правомірності оскаржуваного наказу.
13. Представником третьої особи - ПАТ "КБ "Преміум» надано суду письмові пояснення по справі, в яких наголошено, що наказ Міністерства юстиції України №1211/5 від 19.04.2018 прийнято за результатами розгляду скарги ПАТ «КБ «Преміум» від 10.04.2018 з доповненнями до неї, відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що виконання наказу від 03.04.2018 № 975/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату, а тому державний реєстратор не мав права проводити реєстраційні дії на виконання зазначеного наказу, отже, вважав, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.
15. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Об'єднані зернові технології» не було належним чином повідомлено про час розгляду справи та не отримало у строк встановлений Порядком №1128 скаргу та доповнення до неї, а, отже Міністерство юстиції України не дотрималось норм Порядку щодо дотримання прав та інтересів позивача, як зацікавленої особи, в частині надання останньому копії скарги та доповнень до неї у строк, встановлений Порядком № 1128, при розгляді скарги ПАТ «КБ «Преміум».
16. Зазначені процедурні порушення розгляду скарги нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі Міністерство юстиції України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав:
А) Міністерством юстиції України було дотримано процедуру розгляду скарги, а позивача було повідомлено про дату час та місце розгляду шляхом направлення відповідного листа від 12.04.2018;
Б) у Відповідача відсутня можливість повторного внесення до Державного реєстру прав запису про скасування запису, оскільки такий вже міститься в реєстрі прав.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
21. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
22. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
23. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
25. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
28. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
29. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою Позивача з наказом Міністерства юстиції України №1211/5 від 19.04.2018 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині пунктів 1, 2 та 4.. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
30. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
31. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази, розташованої за адресою Кіровоградська обл., Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. 40 років Перемоги, 68 , оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
32. Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
33. З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
34. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
35. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
36. Згідно із ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору.
37. У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності.
38. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
39. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
40. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17.
41. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
42. За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
43. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).
44. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
46. Отже, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №826/6511/18 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/6511/18 скасувати.
3. Провадження у справі №826/6511/18 закрити.
4. Повідомити Позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб