Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №2а/1270/8839/12
адміністративне провадження №К/9901/1466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 (суддя Яковлев Д.О.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 (судді Шальєва В.А., Компанієць І.Д., Бишов М.В.)
у справі № 2а/1270/8839/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком»
до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елком» (далі - позивач, ТОВ «Елком») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000672310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 309 992,50 грн., з яких 278 839 грн. - основний платіж, 31 153,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000682310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 274 376,75 грн., з яких 231 147 грн. - основний платіж, 43 229,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.03.2012 №0000672310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 278 839 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 31 153,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.09.2012 №0001372310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем в розмірі 231 147 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 43 224,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у контрагентів позивача ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» відсутні реальні можливості для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивачем до перевірки не надано журналу обліку виконання робіт та регістру обліку виконаних робіт.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 відновлено втрачене провадження в адміністративній справі № 2а/1270/8839/2012 в частині змісту процесуальних документів. Суд касаційної інстанції, в силу положень частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Алчевською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елком» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 та з ТОВ «Латифа» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, результати якої оформлені актом від 02.03.2012 № 527/231-21779571. Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Елком» пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток у сумі 278 839 грн; підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 231 147 грн.
12.03.2012 до Алчевської ОДПІ ТОВ «Елком» надані заперечення до акту перевірки від 02.03.2012 р. №527/231-21779571, до яких у якості додатків долучені копії ліцензій ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа». На заперечення відповідачем надана відповідь від 16.03.2012 № 798/231-02 про залишення без змін висновків акту перевірки.
19.03.2012 Алчевською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000672310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 309 992,50 грн., з яких 278 839 грн. - основний платіж, 31 153,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000682310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 274 376,75 грн., з яких 231 147 грн. - основний платіж, 43 229,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
ТОВ «Елком» податкові повідомлення-рішення оскаржені в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби у Луганській області Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби у Луганській області ДПС України від 04.07.2012 № 10434/10-408 про результати розгляду первинних скарг податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0000672310 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0000682310 скасовано у частині 5 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині залишено без змін.
Рішенням Державної податкової служби України від 05.09.2012 р. №1421/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарг податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 19.03.2012 № 0000672310 та № 0000682310 залишені без змін з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинних скарг.
18.09.2012 за результатами адміністративного узгодження грошового зобов'язання на підставі акту перевірки від 02.03.2012 № 527/231-21779571 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001372310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 274371,75 грн., з яких 231147 грн. - основний платіж, 43224,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності до підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Елком» як замовником та ТОВ «Латифа» як підрядником укладені наступні договори: договір підряду від 21.07.2011 р. № 11/217 на виконання робіт по розробці ескізів креслень КМД на підставі КМ ремонт вузлів і М/к залізничного крану КДЕ-235 та договір підряду від 16.08.2011 № 11/168 на виконання електромонтажних робіт верстата НА 1540. Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актом приймання виконаних робіт від 01.09.2011, актом приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) від 09.09.2011, податковими накладними від 01.09.2011 № 142 по договору від 21.07.2011 № 11/217 на загальну суму 3160,80 грн, в тому числі податок на додану вартість - 526,80 грн., від 09.09.2011 № 143 по договору від 16.08.2011 № 11/168 на загальну суму 4348,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 724,80 грн. За отримані роботи позивачем здійснено ТОВ «Латифа» оплату в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями. Отримані ТОВ «Елком» від ТОВ «Латифа» роботи використані позивачем при виконанні робіт відповідно до умов договорів, укладених з ПАТ «Алчевськкокс» та ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз».
Крім того, між ТОВ «Елком» як замовником та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» як підрядником укладені договори підряду: від 01.10.2010 № Э01/10 на виконання робіт з монтажу мостового крану ВП 28/5 т. проліт 25 м.; договір підряду від 04.10.2010 № Э04/10/01 на виконання робіт з демонтажу мостового крану ВП 10 т. проліт 28,5 м.; від 04.10.2010 № Э04/10 на виконання робіт з монтажу механічної електрочастини козлового грейферного крану ККГ 10-32; від 26.10.2010 р. № Э26/10 на виконання робіт з капітального ремонту електропечі типа СНО-4-8-2,5/10 потужністю 25 кВт; від 28.10.2010 № Э28/10 на виконання робіт з монтажу крану мостового електричного з двома крюками ВП 20/5 т. проліт 22 м.; від 28.10.2010 р. № Э28/10/01 на виконання робіт з монтажу механічної та електричної частини самохідного мосту СМ-32У на базі козлового електрокрану; від 02.12.2010 № Э02/12 на виконання робіт з пошуку та визначення місця пошкодження та випробування КЛ 6 кВ; від 17.01.2011 № Э17/01 на виконання робіт з демонтажу та монтажу мостового крану ВП 20/5 т. проліт 28,5 м.; від 09.02.2011 № Э09/02 на виконання робіт з ремонту КЛ від котельної «Східна» до ПС «Лиманська» КТП «АТКЕ»; від 15.02.2011 р. № Э15/02 на виконання робіт з огляду рельсових шляхів мостових кранів ДП «Свердловантрацит»; від 10.03.2011 № Э10/03 на виконання робіт з виконання електромонтажних робіт в гаражних боксах; від 11.03.2011 № Э11/03 на виконання робіт з виконання електромонтажних робіт з модернізації системи управління план-шайбою токарно-карусельного верстата; від 29.03.2011 № Э29/03 на виконання монтажних робіт на електромостовому ВП 20/5 т.; від 30.03.2011 № Э30/03 на виконання робіт з ремонту електромостового крану №6 ВП 10 т.; від 08.04.2011 р. № Э08/04 на виконання робіт з демонтажу електромостового крану ВП 10 т. проліт 28 м. м. Стаханів; від 16.05.2011 р. № Э16/05 на виконання робіт з аналізу стану підкранових колій; від 18.05.2011 р. № Э18/05 на виконання робіт з демонтажу та монтажу електромостового крану ВП 15 т. проліт 28 м. м. Стаханів; від 01.06.2011 р. № Э01/06 на виконання робіт з ремонту електромостового крану м. Алчевськ; від 02.06.2011 р. № Э02/06-1 на виконання робіт з ремонту струмопроводів електромостового крану; від 02.06.2011 р. № Э02/06 на виконання робіт з ремонту козлового крану ВП 20 т. м. Стаханів; від 03.06.2011 р. № Э03/06 на виконання робіт з монтажу металоконструкцій м. Кировськ; від 14.06.2011 р. № Э14/06 на виконання робіт з ремонту металоконструкцій подтележечного шляху м. Алчевськ; від 15.06.2011 р. № Э15/06 на виконання робіт з демонтажу козлового крану КС-32-32Б ВП 32/5 т. проліт 32 м.; від 20.06.2011 р. № Э20/06 на виконання робіт з ремонту козлового крану ВП 20 т.; від 01.07.2011 р. № Э01/07 на виконання робіт з демонтажу та монтажу електромостового крану ВП 20/5 т. проліт 28 м. м. Стаханів; від 14.07.2011 р. № Э14/07 на виконання робіт з монтажу металоконструкцій м. Кировськ, а також договір від 28.03.2011 р. № Э28/03 купівлі-продажу технічної документації та договір від 17.06.2011 р. № Э170611а про надання послуг.
Виконання умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій: актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, податковими накладними, видатковою накладною, актом здачі-приймання виконаних робіт, платіжними документами про перерахування позивачем вартості виконаних робіт з урахуванням податку на додану вартість.
Отримані ТОВ «Елком» від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» роботи, послуги та технічна документація використані позивачем при виконанні робіт відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», КТП «Алчевськтеплокомуненерго», ТОВ «НВО «Клівер», ВАТ «Брянківський завод бурового устаткування», ВАТ «Стахановський завод феросплавів», ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз», ЗАТ «Керамет» та КБП «Проміт».
Отже, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального чи процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 у справі № 2а/1270/8839/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко