14 серпня 2019 року
Київ
справа №404/4623/15-а(8а/404/1/18)
адміністративне провадження №К/9901/8136/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №404/4623/15-а(8а/404/1/18) за позовом ОСОБА_1 до Новенської селищної ради, треті особи: Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_2 , депутат сьомого (цього) скликання Новенської селищної ради м. Кропивницький про скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.12.2015 за нововиявленими обставинами, яким було відмовлено в задоволенні його позову про скасування рішень Новенської селищної ради №1878, №1882 від 16.06.2015 щодо виділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що відповідно до п.4 «Програми розвитку земельних відносин на 2018 рік» смт. Нове не існує як населений пункт та як адміністративна одиниця з 12.09.2000, відсутній містобудівний документ у вигляді Генерального плану с. Нове де зазначені його межі графічно. Новенська селищна рада та смт. Нове утворені нормативно правовим актом - рішенням №654 Кіровоградської обласної ради без графічного додатку. Пунктом 5 №564 Новенська селищна рада була підпорядкована Кіровоградській міській раді на підставі ст.140 Конституції України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2018, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.12.2015 за нововиявленими обставинами.
Постановою Верховного Суду від 17.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року - без змін.
05.08.2019 від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В заяві вказує, що судом касаційної інстанції не розглянуті всі клопотання заявника та не надано оцінку всім мотивам, які, на думку заявника, вказують на наявність обов'язкових підстав для скасування судових рішень. Також заявник вважає, що судом не надано оцінку рішенню Кіровоградської міської ради № 627 від 12.09.2000, порушено принцип юридичної визначеності та не визнано наявність нововиявлених обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами. Отже, Верховний Суд не є судом, який ухвалив судове рішення по суті спору, у зв'язку з чим відсутні підстави для ухвалення ним додаткового судового рішення.
Водночас, слід зауважити, що звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, ОСОБА_1 фактично вказує про те, що Верховним Судом не в повній мірі надано оцінку доводам позивача щодо підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Фактично заявник не погоджується з постановленим рішенням у справі та мотивами суду.
Натомість, у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 наведено мотиви її прийняття, надано оцінку ключовим доводам заявника та застосовано до спірних правовідносин релевантні джерела права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 ..
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 404/4623/15-а.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко