Головуючий суддя у першій інстанції : Друзенко Н.В.
07 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5222/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Дроздовської Ю.А.
представника апелянта: Мітчука О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 460/214/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації, -
01.02.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.08.2018 р. по 01.11.2018 у розмірі - 39994,08 грн. та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі - 903,13 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. позов задоволено частково. Суд стягнув з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.08.2018 р. по 01.11.2018 р. у розмірі - 19446,90 грн.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в частині задоволення позовних вимог.
Представник апелянта Мітчук О.Я. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
10.08.2018р. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області № 210 «Про кадрові питання» ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за п. 173 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу. (а.с.13 )
Як видно із рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р. в справі № 1740/1942/18 р., відповідач Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області в день звільнення ОСОБА_1 10.08.2018р. протиправно не виплатив останньому грошове забезпечення. В судовому порядку стягнуто на користь позивача не виплачене грошове забезпечення за квітень 2017 року в сумі 7380,48 грн., за грудень 2017 року в сумі 878,36 грн., за період з січня 2018 року по червень 2018 року включно в сумі 41997,35 грн., а всього в загальну суму - 50256,19 грн. (а.с. 16 )
ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Спеціальним законодавством, а саме Кодексом цивільного захисту України, Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013р. № 593, Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 р. № 475, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум. Тому, за відсутності спеціальної норми, яка б регулювала відносини, з яких виник цей спір, застосуванню підлягають загальні положення трудового законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 справа №826/5469/15.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу
Із змісту ч.1, ч.2 ст.116 КЗпП України видно, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Умовами виплати працівникові такого відшкодування є факт невиплати належних йому сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Тому, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №805/79/16-а.
Судом першої інстанції встановлено, що повний розрахунок відповідач з позивачем провів 02.11.2018р., хоча зобов'язаний провести в день звільнення 10.08.2018 р.
В судовому засіданні встановлено, що з вини відповідача в порушення вимог ст. 116, ст.117 КЗпП України позивачу при звільненні вчасно не виплачене грошове забезпечення за квітень 2017 - червень 2018 року на в загальну суму - 50256,19 грн., що підтверджується вищевказаним рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2018р.
Як видно з матеріалів справи, заборгованість за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 83 календарні дні ( 10.08.2018 р. - 02.11.2018 р.); 234,30 грн. - середньоденний заробіток.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить - 19446,90 грн. ( 234.30 грн.* 83 днів ).
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі - 19446 грн. 90 коп. оскільки, з вини відповідача позивачу у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України не були виплачені належні суми. В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що заборгованість по грошовому забезпеченню позивача утворилась саме з вини ПАТ «Рівнеазот», а тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин вимог ст. 117 КЗпП України. Оскільки, із витягу з наказу № 222 від 24.09.2014 р., контракту від 24.09.2014 р. видно, що ОСОБА_1 прийнятий на службу в Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області. Тобто, у ПАТ «Рівнеазот» перед позивачем будь-яких зобов'язань не виникло.
Правовідносини які виникли між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області та ПАТ «Рівнеазот» як стверджує апелянт щодо не виконання останнім умов договору від 30.12.2016р. № 1162 стосується лише сторін договору, а не позивача який не є стороною договору. Тому, доводи апелянта про невиконання ПАТ «Рівнеазот» умов договору не звільняє від відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 460/214/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.С. Затолочний
Суддя Р.М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 15.08.2019р.