01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Василенко Г.Ю.
14 серпня 2019 року Справа № 320/5179/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Лічевецького І.О., Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Сацюка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом»
до Головного управління Державної фіскальної служби
в Київській області
про визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенодом» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 р.:
- № 0023945201, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 14661,85 грн.;
- № 0023955201, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 22365,45 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, правомірність прийняття якого у відповідній частині нарахування податку встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що повідомлення-рішення від 08.06.2018 р., на яке посилається суд, було скасовано у спірній частині листом ГУ Міндоходів у Київській області від 14.08.2014 р., що рішення ГУ Міндоходів у Київській області від 14.08.2014 р., яким було частково задоволено скаргу позивача та скасовано штрафні санкції у розмірі 9999,00 грн. є чинним, що судом не надано оцінки тому, що наразі є чинними 2 повідомлення-рішення, прийняті одним державним органом з однієї підстави, але на різні суми, що судом не враховано обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 810/5786/14, і що грошове зобов'язання зі сплати ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 20001,00 грн. є узгодженим з моменту набрання рішенням суду законної сили, а саме з 05.02.2015 р.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Пенодом» (далы - ТОВ «Пенодом») є юридичною особою та перебуває на обліку у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник ПДВ.
Податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2014 р. № 0006162204 ТОВ «Пенодом» було збільшено суму грошових зобов'язань на суму 20000,00 грн. - за основним платежем та на 10000,00 грн. - за штрафними санкціями.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Київській області.
Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 14.08.2014 р. № 1961/10/10-36-10-01-04-643 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 р. № 0006162204 скасовано в частині нарахування ТОВ «Пенодом» штрафної санкції у розмірі 9999,00 грн.
19.08.2014 р. Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007352204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 20001,00 грн., у тому числі 20000,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями.
Рішенням ДФС України від 08.09.2014 р. № 307/6-99-99-10-01-15 скаргу позивача на податкове повідомлення рішення від 19.08.2014 №0007352204 залишено без задоволення, а таке податкове повідомлення-рішення - без змін.
Далі, податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 р. № 0006162204 було оскаржено позивачем до суду та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. по справі № 810/5768/14, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р., у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Пенодом» відмовлено.
Визначене контролюючим органом позивачу грошове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 19.06.2014 №0006162204, з моменту набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 по справі № 810/5768/14 законної сили,- 05.02.2015, є узгодженим.
Податковим органом було виключено суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 р. №0006162204 після його скасування ГУ Міндоходів у Київській області в частині нарахування ТОВ «Пенодом» штрафної санкції у розмірі 9999,00 грн. та поновлено нарахування суми грошового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 №0006162204 після набранням законної сили рішенням суду, яким відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 №0006162204.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 16.1.4, 14.1.39, 14.1.156 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У п. 37.2. ст. 37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Відповідно до п.п. 57.1, 57.3 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пп. 14.1.175, 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до абзацу другого пункту 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).
Пунктом 60.1.4. пункту 60.1 статті 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу (п. 57.4. ст. 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 60.5 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з п 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, порушення платником ПДВ строків сплати узгоджених зобов'язань є правовою підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні штрафні санкції були нараховані позивачу внаслідок порушення ним строків сплати ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2014 р. № 0006162204 в частині суми 20001,00 грн. (20000,00 грн. - основне зобов'язання і 01,00 грн. - штрафна санкція), правомірність якого у цій частині нарахувань встановлена судовим рішенням у справі № 810/5768/14, що набрало законної сили.
Доводи апелянта про те, що повідомлення-рішення від 08.06.2018 р., на яке посилається суд, було скасовано у спірній частині листом ГУ Міндоходів у Київській області від 14.08.2014 р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки при ухваленні рішення суд виходив з інших підстав. Крім того, посилання апелянта на скасування ППР 2018 року листом, а не рішенням контролюючого органу, та ще й 2014 року не відповідають дійсним обставинам цієї справи.
Твердження апелянта про те, що рішення ГУ Міндоходів у Київській області від 14.08.2014 р., яким було частково задоволено скаргу позивача та скасовано штрафні санкції у розмірі 9999,00 грн. є чинним, що наразі є чинними 2 повідомлення-рішення, прийняті одним державним органом з однієї підстави, але на різні суми, що судом не враховано обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 810/5786/14, і що грошове зобов'язання зі сплати ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 20001,00 грн. є узгодженим з моменту набрання рішенням суду законної сили, а саме з 05.02.2015 р. не спростовують правомірності прийняття відповідачем спірних у цій справі ППР з огляду на вищезазначене.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пенодом» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 14 серпня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: