Справа № 826/14686/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
15 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці (відповідач 1), Головного управління Держпраці у Київській області (відповідач 2) про:
- визнання неправомірною бездіяльність щодо не розгляду по суті заяв Держслужбою України з питань праці з 2016-2018 роки позивача та її батька;
- визнання неправомірною бездіяльність ГУ Держпраці у Київській області щодо не розгляду по суті заяв за 2016-2018 роки позивача та її батька;
- зобов'язання Держслужбу України з питань праці розглянути по суті заяви за 2016-2017 роки позивача та її батька;
- зобов'язання ГУ Держпраці у Київській області розглянути по суті заяви за 2016-2017 роки позивача та її батька;
- зобов'язання Держслужбу України з питань праці здійснити перевірку фактів щодо порушення чинного законодавства, Кодексу законів про працю України КНП «Консультативно-діагностичним центром» Деснянського району міста Києва;
- стягнення моральної шкоди у розмірі 536 120,00 грн. з Держслужби України з питань праці;
- стягнення моральної шкоди у розмірі 536 120,00 грн. з ГУ Держпраці у Київській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.
Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, позаяк ОСОБА_1 виклала позовні вимоги у іншій редакції. Крім того, судом першої інстанції не було належно досліджено матеріалів справи, та не встановлено протиправної бездіяльності Головного управління Держпраці у Київській області, що має наслідком порушення прав та інтересів позивачки та її родичів.
Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позиція ОСОБА_1 обґрунтована тим, що нею та її батьком, як уповноваженим представником, було спрямовано ряд звернень до відповідачів, на які не отримано відповіді по суті, та в результаті чого було порушено її законні права та інтереси.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3 ЗУ № 393/96-ВР)
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до приписів ст. 5 вказаного Закону письмове звернення може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно з приписами ст. 15 Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи доводи апелянта щодо не отримання відповіді на подані звернення, колегія суддів вважає вірними аргументи суду першої інстанції, який вказав, що бездіяльність відповідачів спростовуються таким:
- на звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії від 22 червня 2017 року надано відповідь Держпраці від 12 липня 2017 року № 3390/3/18-зв-17 (т.5 а.с.56-57);
- на звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії від 27 червня 2017 року на лист-доручення Держпраці від 28 липня 2017 року № 366/4/4.1-зв-17 в особі Департаменту з питань праці до ГУ Держпраці у Київській області та лист ГУ Держпраці в Київській області від 01 серпня 2017 року №2/4.4-11-3874-4036 щодо надання інформації надано відповідь Держпраці від 03 серпня 2017 року №3765/2/4.1-зв-17 (т.5 а.с.58-63);
- на звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії від 21 серпня 2017 року надано відповідь Держпраці від 15 вересня 2017 року № 4392/4/4.5-зв-17 (т.5 а.с. 64-65);
- на звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії від 06 вересня 2017 року, листи-доручення Держпраці в особі Департаменту з питань праці до ГУ Держпраці у Київській області від 12 вересня 2017 року № 4350/4/4.1-зв, від 14 вересня 2017 року № 4382/1/11-зв-17 надано відповіді Держпраці від 04 жовтня 2017 року № 4712/4.1/4.1-зв-17 та від 14 вересня 2017 року № 4383/1/11-зв-17 (т.5 а.с.66-71);
- на скаргу ОСОБА_1 від 07 вересня 2017 року, листи-доручення Держпраці в особі Департаменту з питань праці до ГУ Держпраці у Київській області від 22 вересня 2017 року № 4500/4.1/4.1-зв-17, надано відповідь Держпраці в особі Департаменту з питань праці від 04 жовтня 2017 року № 4713/4.1/4.1-зв-17 (т.5 а.с. 72-90);
- на скаргу ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року , лист-доручення Департаменту з питань праці від 12 вересня 2017 року № 4359/4/4.1-зв-17 надано відповідь ГУ Держапраці у Київській області від 25 вересня 2017 року №2/4.1-П-4841-4773 (т.5 а.с. 91-98);
- на скаргу ОСОБА_1 від 13 вересня 2017 року , лист-доручення Департаменту з питань праці від 26 вересня 2017 року №4570/4.1/4.1-зв-17, лист ГУ Держпраці у Київській області від 29 вересня 2017 року № 2/4.3-П-4727-0813 надано відповідь від 29 вересня 2017 року №4642/4.1/4.1-зв-17 (т.5 а.с. 99-117);
- на скаргу ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року надано відповідь Держпраці в особі Департаменту з питань праці від 08 листопада 2017 року № 5176/4/4.1-зв-17 (т.5 а.с.118-147);
- на звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії від 22 грудня 2017 року , лист-доручення Департаменту з питань праці від 05 січня 2018 року № 65/3/4.1-зв-18 надано відповідь Держпраці в особі Департаменту з питань праці від 23 січня 2018 року №392/4/4.1-зв-18 (т.5 а.с.148-150);
- на звернення ОСОБА_1 до Урядової гарячої лінії від 02 лютого 2018 року надано відповідь Держпраці в особі Департаменту з питань праці від 02 березня 2018 року № 1080/1/11-зв-18 (т.5 а.с. 151-153);
- на звернення ОСОБА_1 від 14 червня 2018 року, лист-доручення Держпраці ГУ Держпраці в Київській області від 20 червня 2018 року № 2966/4/4.1-зв-18 надано відповідь ГУ Держпраці у Київській області від 22 червня 2018 року № 4.4/2-П-2805 (т.5 а.с.154-165);
- на скаргу ОСОБА_2 від 11 січня 2018 року та лист-доручення Департаменту з питань праці від 17 січня 2018 року № 300/4/4.1-зв-18 надано відповідь Держпраці в особі Департаменту з питань праці від 08 лютого 2018 року №678/4/4.3-зв-18 (т.5 а.с. 166-196).
Крім того, відповідачем 2 надавалися на адресу позивача такі відповіді на подані письмові на електронні звернення:
- від 22 червня 2018 року № 4.4/2-П-2873-2805 на звернення ОСОБА_1 від 11 червня 2018 року (т.4 а.с 154-156);
- від 30 березня 2018 року № 4-4/2-П-1027-1440 на звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року (т.4 а.с.157-158);
- від 27 березня 2018 року №4.4/2-П-960-1407 на звернення ОСОБА_1 від 01 березня 2018 року (т.4 а.с. 140);
- від 20 лютого 2018 року №4.4/1-П-703-927 на звернення ОСОБА_1 та доручення Держпраці від 12 лютого 2018 року № 721/4/4.1-зв-18 (т.4 а.с.142-144);
- від 25 вересня 2017 року № 2/4.4-П-4541,4489-4773 на звернення ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року (т.4 а.с.168-170);
- від 29 серпня 2017 року № 4/4.3-П-3929-4391 на звернення ОСОБА_3 від 01 серпня 2017 року (т.4 а.с.187);
- від 03 липня 2017 року №2/4.3-П-3396-3606 на звернення ОСОБА_1 від 25 червня 2017 року (т.4 а.с.195-196);
- від 22 червня 2017 року №4/4.3-П-3233-3265-3414 на звернення ОСОБА_1 (т.4 а.с.202);
- від 10 жовтня 2016 року №2/4.3-П-2917 на звернення ОСОБА_1 від 02 жовтня 2016 року (т.4 а.с.208-209);
- від 26 вересня 2016 року №1/6-П-2817 на звернення ОСОБА_1 (т.4 а.с.211);
- від 27 липня 2016 року №4/4.3-П-2061 на звернення ОСОБА_1 від 18 липня 2016 року (т.4 а.с.216-218);
- від 27 липня 2016 року №4/4.3-П-2064 на звернення ОСОБА_1 від 19 липня 2016 року (т.4 а.с.220);
- від 18 липня 2016 року №4.3-П-1709, П-1894, П-1912 на звернення ОСОБА_1 від 12 червня 2016 року та від 01 липня 2016 року (т.4 а.с.235-238);
- від 18 липня 2016 року №4.3-П-1749 на звернення ОСОБА_1 від 14 червня 2016 року (т.5 а.с.21-22);
- від 06 червня 2016 року №3/4.3-П-1557 на звернення ОСОБА_1 від 24 травня 2016 року (т.5 а.с.32-33).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що з наданих на запит суду матеріалів можливо встановити, що відповідачами надавалися відповіді по суті звернень ОСОБА_1 та її батька протягом 2016-2018 років, тому твердження позивача в зазначеній частині не підтверджуються. Окрім цього, позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання надати відповіді по суті поданих звернень належним чином не обґрунтовані, є абстрактними, оскільки не конкретизовано на які саме звернення відповідей не отримано, обставини бездіяльності відповідачів у даному випадку не доведені.
В частині вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Держслужби України з питань праці здійснити перевірку фактів щодо порушення чинного законодавства, Кодексу законів про працю України КНП «Консультативно-діагностичним центром» Деснянського району міста Києва, суд вказує наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення №96), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свою діяльність безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, що їй підпорядковуються (пункт 7 Положення №96).
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний контроль та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У Києві та Київській області повноваження Держпраці здійснює Головне управління Держпраці у Київській області.
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами Держпраці відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).
Повноваження ГУ Держпраці у Київській області визначені Положенням про ГУ Держпраці у Київській області, затвердженим наказом Держслужби України з питань праці від 22 червня 2017 року № 75 (далі - Положення № 75), відповідно до пункту 5 якого ГУ Держпраці у Київській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 8 Положення № 75 передбачено, що ГУ Держпраці у Київській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
За результатами перевірки складається відповідний акт, на підставі якого за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг ГУ Держпраці у Київській області звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Так, до ГУ Держпраці у Київській області надійшло доручення заступника Голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_4 щодо електронного повідомлення ОСОБА_1 від 24 травня 2016 року про можливе порушення вимог законодавства про працю у КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, за яким було ініційовано відповідну перевірку та надано відповідь від 24 травня 2016 року.
ОСОБА_1 30 червня 2016 року через Урядову гарячу лінію повідомила про неправомірні, на її думку, дії посадових осіб ГУ Держпраці у Київській області при розгляді її електронного повідомлення від 24 травня 2016 року.
Надалі 02.07.2016 ОСОБА_1 разом з батьком з'явилися до ГУ Держпраці у Київській області, ознайомилися з матеріалами перевірки та склали заяву про відсутність претензій до посадових осіб контролюючого органу.
Водночас, у той же день було проведено спільну нараду ГУ Держпраці у Київській області, прийнято рішення про перевірку тих питань, які потребували нового розгляду.
12 липня 2016 року уповноваженими працівниками ГУ Держпраці у Київській області за участю ОСОБА_1 , її представника за довіреністю ОСОБА_5 , та батька - ОСОБА_2 здійснено виїзд до Діагностичного центру з метою проведення перевірки. За результатами проведено повторну нараду за участю усіх учасників розгляду звернень ОСОБА_1 , складено Акт від 18 липня 2016 року, копію якого отримала ОСОБА_1 .
В Акті зазначені обставини порушення Діагностичним центром вимог пункту 4 статті 29 КЗпП України, а саме: до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган не проінструктував працівника, а саме: ОСОБА_1 з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, про що свідчить відсутність підтверджувальних документів. Крім того, в порушення вимог пункту 4 розділу V Колективного договору на 2014-2018 роки між адміністрацією та профспілковою організацією підприємства, адміністрація підприємства не видає безкоштовно працівникам, у тому числі й ОСОБА_1 , спецодяг.
Контролюючим органом складено з цього приводу припис від 18 липня 2016 року №26-151/803-663 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, на який надалі надійшли інформація від 11 серпня 2016 року № 1261 про його виконання.
Судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 826/1445/17 також задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення повторного інспекційного відвідування КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва за фактами порушення законодавства про працю, викладеними у зверненнях ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для зобов'язання Держслужби України з питань праці здійснити перевірку фактів щодо порушення чинного законодавства, Кодексу законів про працю України КНП «Консультативно-діагностичним центром» Деснянського району міста Києва відсутні, оскільки за судовим рішенням від 28.02.2018 до таких дій відповідачів вже зобов'язано.
В частині вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди, то вони є похідними від основних позовних вимог, які не підлягають задоволенню, а тому вимоги стягнення моральної шкоди також не можуть бути задоволені.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, зазначений обов'язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та вірно визначено предмет спірних правовідносин, у зв'язку з чим посилання апелянта на необґрунтованість висновків суду є неправомірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, не розгляду справи у судовому засіданні, то колегія суддів зазначає, що наведені обставини не впливають на правильність вирішення судом даного спору по суті та не спростовують висновків суду про відсутність порушення вимог чинного законодавства відповідачами під час розгляду звернень позивача.
Окрім того, суд першої інстанції вірно визначив форму адміністративного судочинства для даної справи та дійшов вірного висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Предмет та підстави адміністративного позову вказують на те, що спір стосується оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, допущеної під час розгляду звернення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) повністю відповідає вимогам ст. 263 КАС України.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя В.П. Мельничук