Справа № 382/1972/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Литвин Л.І.
Іменем України
13 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Літвіної Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Борисполі Департаменту патрульної поліції на постанову Яготинського районного суду Київської області від 31 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР № 003616 від 24 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 31 січня 2018 року позов задоволено частково: визнано постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР № 003616 від 24 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП протиправною та скасовано її. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, Управління патрульної поліції в м. Борисполі Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 18 червня 2019 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником автомобіля ГАЗ 3302-14 д.н.з. НОМЕР_1 тип «загальний вантажний» з типом кузова бортовий-малотонажний - В, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.6).
Інспектором роти №4 УПП у м. Бориспіль старшим лейтенантом поліції Єгоровим Є.О. 24.11.2017 винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 003616, згідно якої 24 листопада 2017 року о 21 год. 00 хв. на 76 км. а/д Київ-Харків ОСОБА_1 керував автомобілем марки ГАЗ 3302-14 д.н.з. НОМЕР_1 , який своєчасно та в установленому законом порядку не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим порушено п.31.3(б) Правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн на підставі частини третьої статті 121 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що автомобіль ГАЗ 3302-14, державний номер НОМЕР_1 , належний позивачу не підлягає обов'язковому технічного контролю, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист <…>.
Отже, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно пунктів 7, 9 частини першої статті 4 КАС суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Аналогічні за своїм змістом положення були закріплені у КАС в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із позовом, що розглядається у даній справі.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: <…> правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, <…>.
Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно частини першої статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема головні управління Національної поліції в областях, у тому числі Головне управління Національної поліції в Київській області, а також Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Таким чином, Головне управління Національної поліції в Київській області та Департамент патрульної поліції є різними юридичними особами публічного права та різними територіальними органами Національної поліції. При цьому, згідно наказу Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 до завдань саме Департаменту патрульної поліції відноситься забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено інспектором роти №4 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Єгоровим Є.О., а тому саме він є належним відповідачем у даній справі. Проте, позивач зазначив відповідачем у справі структурний підрозділ іншого органу - Головного управління Національної поліції в Київській області - Управління превентивної діяльності, яке не є належним відповідачем у даній справі.
При цьому, колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції відповідачем у справі було залучено саме Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, яке і викликалося до суду у якості відповідача.
Відповідно до частин третьої, четвертої, п'ятої, сьомої статті 48 КАС якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не залучалося в якості відповідача (співвідповідача) ні інспектора роти №4 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Єгоровим Є.О., ні Департаменту патрульної поліції.
У свою чергу, позовні вимоги, заявлені до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області не можуть бути задоволені, оскільки останнє у межах спірних правовідносин не допускало бездіяльності, не вчиняло дії та не приймало рішень щодо позивача, а отже не порушувало його прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, оскільки в силу приписів частини сьомої статті 48 КАС заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції підкреслює про відсутність процесуальної можливості виправити вказану помилку суду першої інстанції.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Борисполі Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 31 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Літвіна
Суддя І.В. Федотов