Справа № 709/547/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чубай В.В.
14 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09.07.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09.07.2019 позов задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 25.03.2019 серії ЕАВ № 1013869, винесену інспектором роти № 1 батальйону № 3 УПП в Черкаській області, рядовим поліції Сухоцьким Р.О., про застосування до ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. скасовано.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.03.2019, позивач о 13:40 в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області на автошляху Н-16 «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» 12 км, керуючи автомобілем «Audi A6 Allroad» (д.н.з. НОМЕР_1 ) в межах дії дорожніх знаків 5.45 (Початок населеного пункту) - 5.46 (Кінець населеного пункту) рухався зі швидкістю 80 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 30 км/год. Показники швидкості вимірювалися за допомогою приладу «TruCam» № 000570. Своїми діями позивач порушив вимоги п. 12.9 (б) ПДР України.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 25.03.2019 серії ЕАВ № 1013869, позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу, в розмірі 255,00 грн. (а.с. 7)
Не погоджуючи з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, надані представником відповідача докази у вигляді фото та відеофіксації вчинення адміністративного правопорушення не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення, оскільки, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення позивачем вчинене 25.03.2019 о 13:40, а згідно з фото та відеоматеріалами з лазерного вимірювача швидкості «TruCam» LTI 20/20 (серійний номер ТС000570) вчинення порушення зафіксоване 25.03.2019 о 14:37, тобто, з різницею близько однієї години. При цьому, як вбачається з відеофайлу з нагрудної камери працівника поліції, зйомка розпочалась о 13:33, з огляду на що, в матеріалах справи належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відсутні, а всі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст. 62 Конституції України, тлумачаться на його користь.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з приписами п. 12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п. п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" п. 30.3 цих Правил.
В матеріалах справи наявні надані стороною відповідача докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у вигляді фото та відеофіксації, проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про те, що такі не можуть бути враховані судом як належний та допустимий доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки з оскаржуваної постанови слідує, що правопорушення позивачем вчинене 25.03.2019 о 13:40, а згідно з фото та відеоматеріалами з лазерного вимірювача швидкості «TruCam» LTI 20/20 (серійний номер ТС000570), порушення зафіксоване о 14:37, тобто, з різницею близько однієї години. (а.с. 7, 44)
Зазначене підтверджується також відеофайлом з нагрудної камери працівника поліції, а саме, згідно відмітки на відео, зйомка розпочалась 25.03.2019 о 13:33. (а.с. 37)
Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні наголосив на тому, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП , а тому, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Колегія суддів, здійснюючи аналіз наявних на зазначеному диску записів з нагрудної камери поліцейського зазначає, що на записах не зафіксовано вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, а інкриміноване позивачу перевищення швидкості, у даному випадку могло бути зафіксовано/відображено лише технічними засобами, а саме, лазерним вимірювачем швидкості «TruCam» LTI 20/20 (серійний номер ТС000570), на зображенні якого є суттєве відхилення в часі вчинення правопорушення, що свідчить про неможливість використання даного доказу, в зв'язку з чим, інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи немає.
Посилання апелянта на те, що розбіжність між часом, який зазначений як час вчинення правопорушення позивачем в оскаржуваній постанові та на відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості, є технічною помилкою, що пов'язана з тим, що на пристрої невірно встановлено час, а поліцейський позбавлений доступу до налаштувань часу, відхиляються колегією суддів, оскільки визначення точного часу та місця вчинення адміністративного правопорушення є важливою складовою під час встановлення судом наявності/відсутності складу самого порушення, без співпадання яких, неможливо використовувати наданий доказ, як належний та допустимий.
У свою чергу, посилання апелянта на позицію Верховного Суду, висвітлену в постанові від 24.07.2019 по справі № 826/11590/15 (допущення в постанові технічної помилки не може бути самостійною підставою для її скасування) є необгрунтованими, оскільки предмет/ підстави позову, учасники справи є різними, а зазначене стороною апелянта, не є висновком суду касаційної інстанції, а лише однією складовою мотивувальної частини, яка відображена з контексту, проте за інших обставин.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необгрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09.07.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Сорочко Є.О.