Справа № 743/1339/19 Суддя (судді) першої інстанції: Жовток Є.А.
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.
за участю секретаря Такажді Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1
на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2019 року
у справі №743/1339/19 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1
про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,
У липні 2019 року Військова частина НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернулася до суду з позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), в якому просила продовжити строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 6 місяців, а саме до 27.01.2020 року .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.01.2019 року відповідачу продовжено строк затримання, в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на шість місяців до 27.07.2019 року.
Рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2019 року позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 6 місяців, а саме до 27.01.2020 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням громадян Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в даному випадку відсутні підстави для продовження строку затримання відповідача у пункті тимчасового тримання.
Позивачем відзив (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 липня 2018 року громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб, які прямували з України в Словацьку Республіку, в районі прикордонного знаку № 278 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ВІПС «Оноківці».
Після незаконного перетину кордону відповідач був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 27 липня 2018 року в пункті пропуску «Ужгород» Чопського прикордонного загону на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію був прийнятий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у вказаної особи були відсутні, а затримана особа представився ОСОБА_1 - громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2018 року громадянина ОСОБА_1 було затримано з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 місяців.
Згідно акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства 29 серпня 2018 року відповідача передано до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.01.2019 року відповідачу продовжено строк затримання, в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на шість місяців до 27.07.2019 року.
Як слідує з пояснень відповідача, він потрапив в Україну нелегально, являється громадянином СРВ, слідував до країн Євросоюзу, в країні походження відповідач не піддавався переслідуванням за расовими, етнічними, релігійними ознаками, чи політичним переконанням, статусу біженця в Україні не отримував.
З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2019 року та 25.04.2019 позивач звертався до Посольства В'єтнаму із запитами про ідентифікацію відповідача.
09.07.2019 року Посольство СРВ повідомило Адміністрацію ДПСУ про те, що 26.06.2019 року в Чернігівському ПТПІ всі затримані громадяни СРВ не надали додаткової інформації, що ускладнює процес їх ідентифікації. Примірник вказаної довідки був надісланий Посольством до Департаменту консульської служби МЗС України.
На час звернення з позовом до суду позивач не отримав інформації про належність відповідача до громадянства Соціалістичної Республіки В'єтнам, а також відомостей, котрі ідентифікують його особу.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 6 місяців, а саме до 27.01.2020 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 29 серпня 2018 року відповідача передано до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.01.2019 року відповідачу продовжено строк затримання, в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на шість місяців до 27.07.2019 року.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів.
Згідно з п.11. ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно п.12. ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відповідно до п. 13. ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Частиною 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Законом України “Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав” від 03.09.2008 року ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягає реадмісії у відповідності до Угоди, разом з тим, також Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою Законом України від 3 вересня 2008 року №359-VI, а саме ст. 2 передбачено що, “кожна Договірна Сторона, відповідно до пункту 1 статті 1, здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки, відповідають таким вимогам:
- мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони, одночасно не маючи громадянства держави запитуючої Договірної Сторони чи будь-якої іншої держави;
- будь-коли до їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони мали законне постійне місце проживання на території держави запитуваної сторони та не мають постійного місця проживання в третій країні;
- підлягають чинному наказу про депортацію згідно із національним законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.
З наведеного вбачається, що Україна здійснює реадмісії осіб, зокрема громадян Соціалістичної Республіки В'єтнам, які підпадають під дію чинного наказу про депортацію (примусове видворення) згідно із національним законодавством.
Судова колегія наголошує, що процедура застосування реадмісії передбачена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 року №158 “Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб”, в якій зазначається...
“Проведення заходів реадмісії з будь якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу.
Вказані заходи не можливо провести без застосування обмеження волі особи відносно якої застосовується реадмісія.”
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в межах своєї компетенції, на адресу надзвичайного та повноважного посла В'єтнаму в Україні направлялися запити та листи щодо встановлення особи відповідача, зокрема: 21.02.2019 року та 25.04.2019 року
09.07.2019 року Посольство Соціалістичної Республіки В'єтнам повідомило Адміністрацію ДПСУ про те, що 26.06.2019 року в Чернігівському ПТПІ всі затримані громадяни СРВ не надали додаткової інформації, що ускладнює процес їх ідентифікації. Примірник вказаної довідки був надісланий Посольством до Департаменту консульської служби МЗС України.
Разом з тим, станом на час подання адміністративного позову та згодом апеляційної скарги, інформації щодо встановлення особи з метою підготовки відповідних документів для забезпечення подальшої передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію у Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не має.
Крім того, колегія суддів зазначає про відсутність співпраці з боку ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) під час процедури його ідентифікації.
Відповідно до статей 24, 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, договір набирає чинності в порядку і в дату, передбачену в самому договорі або погоджені між державами, які брали участь у переговорах.
Кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України “Про міжнародні договори України” визначено, що ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.
Порядок реалізації положень міжнародних угод у сфері реадмісію, визначено Інструкцією про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 №158, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №260/26705.
Так, відповідно до п.1 розділу IX зазначеної Інструкції передбачається, що у разі встановлення імплементаційними (виконавчими) протоколами до міжнародних угод про реадмісію іншого порядку реадмісії, ніж той, що встановлений у цій Інструкції, застосовуються положення визначені цими протоколами. З наведеного вбачається, що відсутність імплементаційного (виконавчого) протоколу не перешкоджає виконанню Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам “Про реадмісію громадян обох держав”.
Це підтверджується п.1 ст.3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам “Про реадмісію громадян обох держав” від 03.09.2008, який передбачає, що “передача та прийняття осіб, які підлягають реадмісії, організовується відповідно до національного законодавства держав Договірних Сторін та міжнародного права, а також гарантованих принципів порядку, безпеки та гідності, з урахуванням гуманітарних аспектів і єдності сім'ї осіб, які підлягають реадмісії”.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 195, 242, 243, 246, 272, 288, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - залишити без задоволення.
Рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки встановлені ст.287, 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: І.О. Лічевецький
Ю.А. Ісаєнко