Справа № 823/5296/15 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
08 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Лічевецького І.О.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_3 ОСОБА_4
від відповідача: Корнієнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ;
- поновити позивача на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області;
- зобов'язати УМВС України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольни його позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на переконання апелянта, є підставою для скасування судового рішення.
Зокрема, звертає увагу, що судом першої інстанції не було витребувано повний текст Наказу УМВС України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015. Разом з цим, позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності повноважень Голови ліквідаційної комісії В.В. Пустовар на звільнення осіб старшого начальницького складу в запас. Вважає, що документи, які були надані відповідачем, свідчать лише про наявність повноважень, спрямованих на припинення діяльності Управління МВС в Черкаській області.
З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні сторони підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судами попепердніх інстаній та вбачається з матеріалів справи Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 112 о/с від 23.06.2009 позивач призначений на посаду помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ України.
28.08.2015 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області був виданий наказ № 1647 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області».
Пунктом 3 вказаного Наказу визначено, що за порушення вимог п. 10.3 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2009 № 181 (зі змінами) та п. 18.22.4, 2.12 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60дск (зі змінами), що виразилося у відсутності перевірок та контролю за несенням служби нарядом ІТТ, не прийняття доповіді про поведінку затриманих і взятих під варту осіб, не забезпеченні ретельного огляду спецконтингенту, що у подальшому призвело до самогубства засудженого ОСОБА_2 , помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). Підставою для прийняття такого наказу зазначено Закон України «Про Національну поліцію».
Вважаючи вказаний наказ незаконним, а звільнення зі служби протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи дану справу Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року по даній справі вказав, що позивач помилково вважає, що норми Закону № 580-VIII стосуються лише звільнення працівників міліції через скорочення штатів, оскільки за нормами пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Разом з цим, суд касаційної інстанції, зазначив, що перебування позивача на лікарняному у період з 19.08.2015 по 16.11.2015 не створює підстав для скасування оскаржуваного наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015, згідно з яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Водночас, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції у даній справі, суд касаціїної інстанції виходив з того, що судами було залишено поза увагою норми статті 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до яких звільнення осіб старшого начальницького складу в запас і відставку провадиться начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ. Проте, при вирішенні цього спору суди не з'ясовували наявність повноважень у Голови ліквідаційної комісії В.В. Пустовар на звільнення осіб старшого начальницького складу в запас, а в матеріалах справи відсутній повний текст оскаржуваного наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015.
При цьому, Верховний Суд вказав, що дослідження наведених обставин матиме ключове значення для правильного вирішення справи, оскільки вони безпосередньо стосуються дотримання процедури звільнення.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням вказаних висновків суду касаційної інстанції, Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що голова ліквідаційної комісії наділений відповідними повноваженнями щодо звільнення працівників органів внутрішніх справ, в тому числі осіб у званні майора, внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 липня 2019 року, колегія суддів зазначає про таке.
З огяляду на те, що суд касаційної інстанції визнав правомірними підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, колегія суддів, надає правову оцінку виключно дотриманню відповідачем процедури звільнення позивача, а саме чи був уповноваженою на те особою було видано оскаржуваний наказ про звільнення позивача.
Під час апеляційного розгляду справи судом було витребувано у відповідача повний текст наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року.
На підставі даних вказаного Наказу колегією суддів встановлено, що майора міліції Говоріщева А.В. - помічника начальника міського відділу-оперативного управління чергового чергової частини штабу Смілянського РВ було звільнено з органів внутрішніх справ в запас ЗСУ за п. 64 "Є" (за порушення диисципліни) Положення на підставі ЗУ "Про Національну поліцію".
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством належать до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Особи, які мають спеціальні звання майор міліції, майор внутрішньої служби відповідно до приписів вказаного Положення віднесено до старшого начальницького складу.
Відповідно до полождень статті 70 цього Положення звільнення осіб старшого начальницького складу в запас і відставку провадиться начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.
Наведені норми Положення визначають випадки звільнення працівників органів внутрішніх справ у запас і відставку, натомість підставою звільнення позивача з посади є вчинення дисциплінарного проступку.
Разом з цим, в силу положень ч. 7 ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачяається, що особою уповноваженою видавати наказ про звільнення позивача є начальник головного управління в Черкаській області.
Разом з цим, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки позивач був призначений на посаду помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області наказом №112 о/с від 23.06.2009 за підписом начальника ГУ МВС України в Черкаській області генерал-майора Каплія М.В., то питання про звільнення позивача належить до повноважень особи, яка займає посаду керівника УМВС України в Черкаській області.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи наказу Міністра внутрішніх справ України №1314 від 30.10.2015 "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних отрганів МВС по Черкаській області", що був витребуваний судом першої інстанції у відповідача, головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області затверджено начальника УМВС України в Черкаській області генерал-майора міліції Пустовара В.В.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів Положення № 114 особи, які мають спеціальні звання генерал-майор міліції, генерал-майор внутрішньої служби відносяться до вищого начальницького складу.
Разом з цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
З наведеного вбачається, що голова ліквідаційної комісії наділений відповідними повноваженнями щодо звільнення працівників органів внутрішніх справ, в тому числі осіб у званні майора, внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про допущення відповідачем порушень процедури його звільнення з органів внутрішніх справ.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у той час як позивачем не доведено наявності обставин протиправності прийнятого відповідачем рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було не повно встановлено обставини справи та /або надано неправильну правову оцінку спірним правовідносинам під час нового розгляду даної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Н.М. Літвіна
І.О. Лічевецький