12 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 182/237/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації
на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 р. (суддя Тихомиров І.В., м. Нікополь) у справі № 182/237/17
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У січні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - невиплату позивачу як учаснику дій у 2016 р. щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тобто у розмірі 5 650 грн.;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням проведених виплат.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 182/237/17 позов задоволено.
У жовтні 2018 року Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме: змінити спосіб і порядок виконання постанови суду, на підставі якої Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист у справі №182/237/17, із зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнути з Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 4450, грн.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 року у задоволенні заяви Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, заявник оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень.
Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Також 06.02.2013 року набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Скаржник не може виконати рішення суду через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету. Здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
У даному випадку значення слів "виплатити" та "стягнути" має однакове правове навантаження і не змінює при цьому суть постановленого рішення, а лише визначає порядок і спосіб, за яким можливо буде привести його до фактичного виконання.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу скаржника до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації є боржником у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 182/352/17.
На час звернення скаржника до суду постанову від 14.03.2017 року у справі № 182/237/17 в частині виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік не було виконано, оскільки витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, оскільки:
- виконання рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином, виконання судового рішення фактично можливе, хоча й за певних умов;
- зобов'язання, покладені на відповідача постановою суду, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача;
- обставини, які стали підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення за своєю правовою природою є іншою позовною вимогою про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття постанови від 14.03.2017 року.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Наведена норма КАС України не містить конкретного переліку обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. При цьому судове рішення не може бути змінено по суті.
Заявлена скаржником зміна способу і порядку виконання постанови суду фактично змінює рішення суду, тобто виходить за межі позовних вимог, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та суперечить нормам статті 378 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14).
Згідно з частинами першою та другою ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 182/237/17 вже визначено спосіб захисту порушеного права позивача та воно підлягає виконанню.
На стадії виконання судового рішення у справі №182/237/17 у суду відсутні повноваження щодо зміни визначеного постановою суду від 14.03.2017 року способу захисту порушеного права позивача.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 р. у справі № 182/237/17 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко