14 серпня 2019 року м. Дніпросправа №280/3238/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою директора Запорізького регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" Щербини Юрія Миколайовича
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (суддя Калашник Ю.В., м. Запоріжжя)
у справі №280/3238/19
за позовом директора Запорізького регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" Щербини Юрія Миколайовича
до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради
про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне стягнення, -
встановив:
У липні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії начальника відділу економіки, фінансів та зв'язків з громадськістю інспекції з благоустрою Твердохлібова Г.О. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення № 0085 за ст. 152 КУпАП та п. 4.3.1, 5.19 «Правил благоустрою території м. Запоріжжя», затвердженого рішенням ЗМР № 41 від 22.06.2011 р.;
- визнати протиправними дії Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради щодо прийняття постанови № 345 у справі про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді 1700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП;
- скасувати постанову № 345 у справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2019 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за п. 1, 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року адміністративну справу передано на розгляд за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Зазначає, що предметом спору є протиправні дії суб'єкта владних повноважень щодо винесення постанови № 345 у справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2019 р. - притягнення директора Запорізького регіонального управління «Державний фонд сприяння молодіжному, житловому будівництву» (надалі - ЗРУ «Держмолодьжитла») ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір предметно підсудний місцевому - Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, враховуючи предмет спору адміністративної справи, а саме оскарження постанови № 345 від 20.06.2019 р. у справі про адміністративне правопорушення.
Водночас позивачем заявлено дві вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення № 0085 від 11.06.2019 р. та прийняття постанови № 345 у справі про адміністративне правопорушення, що підсудна окружному адміністративному суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Таким чином, адміністративний позов позивача предметно не підсудний Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, як місцевому загальному адміністративному суду.
Просить скасувати ухвалу від 10.07.2019 р. та направити справу для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.
Відзиву на вказану апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року суд першої інстанції дійшов висновку про направлення справи для розгляду за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, оскільки:
- позивачем оскаржуються постанова № 345 у справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2019 р. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП. Крім того, позивач оскаржує дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та дії щодо прийняття постанови № 345 у справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2019 р.;
- п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 286 КАС України);
- позовна заява подана із порушенням правил предметної підсудності, тому, з урахуванням ч. 6 ст. 7, ч. 1 ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, позов слід передати на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що "фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)".
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, розгляд справи неналежним судом буде порушенням принципу верховенства права в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У позові позивач оскаржує протиправні, на його думку, дії та постанову суб'єкта вданих повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 152 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 286 КАС України).
Отже, позовні вимоги позивача за своїм змістом відповідають положенням ч. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо предметної підсудності цієї справи місцевому загальному суду, як адміністративному суду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ч. 3 ст. 21 КАС України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не поширюються на спірні правовідносини у цій справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 5 ст. 29 КАС України).
КАС України не визначено наслідки порушення предметної підсудності. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, з огляду на зазначені положення, є підстави для передачі справи до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
В п. 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (Заява N63566/00) Європейський суд з прав людини нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі позивача, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу директора Запорізького регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" Щербини Юрія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №280/3238/19 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов