13 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/959/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року (суддя Жукова Є.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 01.03.2019 року)
у адміністративній справі № 160/959/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними рішення та зобов'язання призначити і виплачувати пенсію, -
30.01.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) звернулись через свого представника до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач або Управління), в якому просили визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу зазначеного в трудовій книжці, в тому числі пільгового, заробітної плати для обчислення пенсії, понаднормативного стажу відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25 травня 2016 року; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії згідно наданої довідки № 109 від 31.05.2016 року, понаднормативного стажу відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2 та підвищення відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25 травня 2016 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративно суду від 01.03.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказує, що останнє місце реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 та вони зняті з реєстрації у 2004 році, місце проживання СІЛА, АДРЕСА_2 , що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 24.05.2016 року та даними, зазначеними в позовній заяві позивачів. У м. Кам'янське Дніпропетровської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як одержувачі пенсії, не перебували та не перебувають, документи, передбачені п. 2.22 Порядку № 22-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам'янське до управління не надавали.
Заявник апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що керуючись ст. 44 Закону України № 1058-ІУ, наявний обов'язок органу Пенсійного фонду України направляти відповідні запити щодо отримання документів, на підтвердження стажу роботи позивача за вказані періоди при виявленні недоліків щодо заповнення трудової книжки. Зазначена стаття регламентує таке право органу Пенсійного фонду України, а не обов'язок.
Заявник апеляційної скарги вказував, що мають право на призначення пенсії за віком особи, після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років, якщо право на призначення пенсії виникло до 31 грудня 2017 року. Загальний стаж ОСОБА_1 за наданими копіями трудових книжок, складає: 6 років 7 місяців 10 днів. Стаж роботи з 03.09.1968 по 12.09.1969 та з13.08.1970 по 22.04.1971 немає можливості зарахувати до загального стажу, оскільки у трудовій книжці у записах про прийом та звільнення відсутні дати наказів.
Апелянт звертає увагу, що частиною 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Апелянт вказував, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт, чого позивача не здійснено.
Також заявник апеляційної скарги у своїх доводах вказував, що за наданими документами загальний стаж ОСОБА_2 складає 27 років 8 днів. Період роботи з 01.01.1994 року по 31.12.1999 року, відповідно до довідки про заробітну плату від 31.05.2016 № 109, надану позивачкою до управління, неможливо зарахувати, оскільки довідка видана на ім'я ОСОБА_2 , який не оформлено належним чином, що в свою чергу є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, та не відповідає формі довідки Порядку № 22-1 і п. 26 Порядку № 637.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначенні (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 672-р схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, зокрема, впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації. Суд першої інстанції вказував, що позивачі проживаючи у Сполучених Штатах Америки, як громадяни України, які набули право на пенсію в Україні, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Позивачі є громадянами України, на час звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_1 склав 64 роки, стаж роботи згідно записам в трудовій книжці склав - 29 років 9 місяців 26 днів, з яких період роботи з 01.06.1985р. по 09.07.1994р., тобто 9 років 1 місяць 9 днів - робота в агломераційному цеху машиністом екскаватора ділянки по витяганню і переробці залізовмісних шлаків та період роботи з 14.12.1994р. по 29.05.1998р., тобто 3 роки 1 місяць 16 днів - робота електрозварником 4 розряду, що відносяться до списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та надає право пільгового обчислення стажу в подвійному розмірі, вік ОСОБА_2 склав 62 роки, страховий стаж згідно записам трудової книжки склав - 34 роки 3 місці 25 днів. На думку суду першої інстанції, позивачі відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають право на призначення пенсії.
Суд першої інстанції вказував, що в заявах від 25.05.2016 р. позивачі просили здійснити запити щодо отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії, довідок про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період по заробітній платі. Якщо відповідач вважає, що наданих документів недостатньо для призначення пенсій за віком позивачам, то згідно п.3.3. розділу III Порядку № 22-1 повинен направити відповідні запити для їх отримання. Підставою для вчинення дій про призначення пенсій, є відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачі особисто звернулись до відповідача із заявами про призначення пенсії та подали серед іншого до пенсійного органу копії паспортів громадян України для виїзду за кордон. На обох паспортах проставлені посвідчення консулу Консульської установи в США про продовження дії паспортів до 2024 року. Позивачами до умов призначення пенсії подано документ, який підтверджує належність вказаних осіб до громадянства України, які мають право на відповідне пенсійне забезпечення за визначених Законом.
Документ, який засвідчує місце проживання особи на території України, необхідно подавати для того щоб визначити територіальну підвідомчість органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення пенсії. Позивачі є громадянами України, які постійно проживають на території США, відтак подання ними документу про засвідчення їх постійного місця проживання не сприятиме умовам визначеним в Порядку №22-1, а тому не подання відповідного документу не може слугувати підставою для відмови позивачам в призначенні пенсії.
Суд першої інстанції обґрунтовуючи свою позицію вказував, що на час звернення до відповідача із заявами про призначення пенсії (25 травня 2016 року) вік позивача ОСОБА_1 склав 64 роки, загальний стаж 29 років, 9 місяців 24 дні, що підтверджується з трудовою книжкою позивача, вік позивача ОСОБА_2 склав 62 роки, страховий стаж 34 роки. Якщо відповідач виявив недоліки щодо заповнення трудової книжки, а саме відсутність дати в наказах про приймання та звільнення, то останній повинен перевірити таку інформацію та направити відповідні запити щодо отримання документів, на підтвердження стажу роботи позивача за вказані періоди.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2004 року виїхали до Сполучених Штатів Америки та постійно проживають в АДРЕСА_2 . До виїзду за межі України пенсійних виплат не отримували.
25.05.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто звернулися до Дніпродзержинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявами про призначення пенсій за віком, до заяв додані всі необхідні та достатні документи для призначення пенсій. Рішеннями Дніпродзержинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 25.05.2016 року позивачам відмовлено у призначенні пенсій за віком та повідомлено, що особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити документ, що засвідчує місце проживання (реєстрації).
Не погоджуючись з рішеннями про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили відмову у судовому порядку. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.06.2017 року по справі № 208/6107/16-а позов задоволено та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов'язано Кам?янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням пільгового стажу, починаючи з 25 травня 2016 року, зобов'язано призначити пенсію ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням підвищення згідно ч. 3 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25 травня 2016 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року скасовано постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.06.2017 року по справі № 208/6107/16-а в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято в цій частині нову постанову про зобов'язання Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повторно розглянути подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяви від 25.05.2016 року про призначення їм пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в іншій частині постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.06.2017 року залишена без змін. Таким чином, постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.06.2017 року у частині визнання протиправною бездіяльність Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набрала законної сили та є чинною.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року, копія якої наявна в матеріалах справи, встановлено, що: «Зі змісту листа відповідача вбачається, що позивачам відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із не наданням документу (паспорту) на підтвердження місця реєстрації (проживання). Пунктом 2 Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи. Відповідно до пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Позивачі особисто звернулись до відповідача із заявами про призначення пенсії та подали серед іншого до пенсійного органу копії паспортів громадян України для виїзду за кордон. На обох паспортах проставлені посвідчення консулу Консульської установи в США ОСОБА_3 про продовження дії паспортів до 2024 року. Позивачами до умов призначення пенсії подано документ, який підтверджує належність вказаних осіб до громадянства України, які мають право на відповідне пенсійне забезпечення за визначених Законом. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, з аналізу норм Порядку №22-1 видно, що документ, який засвідчує місце проживання особи на території України, необхідно подавати для того щоб визначити територіальну підвідомчість органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення пенсії. В свою чергу, позивачі є громадянами України, які постійно проживають на території США, відтак подання ними документу про засвідчення їх постійного місця проживання не сприятиме умовам визначеним в Порядку №22-1, а тому не подання відповідного документу не може слугувати підставою для відмови позивачам в призначенні пенсії. Таким чином, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмов відповідача в призначенні позивачам пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як вбачається з відмов відповідача, позивачам було відмовлено в призначенні пенсії з підстав не подання документу (паспорту), що засвідчував би місце реєстрації (проживання) позивачів. Із зазначених відмов не видно, що відповідачем перевірялись подані позивачами документи на предмет наявності достатнього страхового стажу, сплати позивачами страхових внесків, досягнення відповідного віку. Тобто, відповідачем фактично не було належним чином розглянуто поданих позивачами заяв про призначення пенсії по суті, а відмова в призначенні ним пенсії ґрунтується суто на формальних підставах.».
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено незаконність відмови пенсійного органу у відмові в призначенні пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Важливо вказати, що судовим рішенням встановлено, що заяви про призначення пенсії були подані позивачами особисто.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року по справі № 208/6107/16-а відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяви про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Рішенням № 6 від 21.05.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказано те, що за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 , як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутня копія картки платника податків, копію паспорту та копію трудової книжки не завірено належним чином. Вказано, що загальний стаж за наданими документами складає 6 років 7 місяців 10 днів, стаж роботи з 03.09.1968 року по 12.09.1969 року та з 13.08.1970 року по 22.04.1971 року немає можливості зарахувати до загального стажу, оскільки немає дати в наказах про прийом та звільнення. В копії вкладишу до трудової книжки відсутня дата її заповнення, тому неможливо зарахувати до загального стажу період роботи з 01.03.1977 року по 14.10.1998 року.
Також рішенням № 6 (під однаковими номерами) від 21.05.2018 року ОСОБА_4 відмовлено у призначенні пенсії за віком, як на підставу відмови у призначенні пенсії вказано, що за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_2 , додано копію трудової книжки на ім'я ОСОБА_2 , яку не завірено належним чином, відсутня копія картки платника податків. Вказано, що загальний стаж за наданими документами складає 27 років 8 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 44 вищевказаного Закону, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання призначення пенсії громадянам України регулюється Порядком про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.22, 2.23, 4.2 вищевказаного Порядку - заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року4 документи про місце проживання (реєстрації) особи. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Конституційний суд України у рішенні №25-рп/2009 вказував, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Поміж тим, передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування, іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Разом з заявами про призначення пенсії ,які подавались особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було пред'явлено паспорти разом як надано копії закордонних паспортів.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Згідно ст. 1, ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається. Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін. Продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встановленому для оформлення його видачі.
Вимогу про надання разом з заявою про призначення пенсій паспорту громадянина України виконано.
Відповідно до п. 51, п. 54 рішення Європейського суду з прав людини «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як на підстави для відмови у призначенні пенсії, пенсійний фонд вказує не підтвердження позивачами місця проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутність карток платників податків, копії трудових книжок не завірені належним чином.
Варто вказати, що підстави для відмови у призначенні пенсії позивачам, що вказані Головним управлінням є неправомірними. В матеріалах справи наявні розписки-повідомлення, з яких вбачається, що спеціаліст пенсійного органу разом з заявами про призначення пенсій, прийняв у ОСОБА_1 : трудову книжку, копію трудової книжки, копію паспорта (не вказано, що закордонного), копію ідентифікаційного номера, інші додаткові документи; у ОСОБА_2 було прийнято: трудову книжку, копію трудової книжки, копію паспорта (не вказано, що закордонного), копію ідентифікаційного номера, інші додаткові документи. Тобто підстави для відмови у призначенні пенсії такі як неподання заявниками карток про реєстрацію платниками податків, копій трудових книжок, які завірені або не завірені, паспортів та їх копій, є не підтвердженими обставинами, на які як на причинити для відмови у призначенні пенсії, пенсійний фонд посилається помилково.
З приводу наявності місця проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивачів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п 4.8. Порядку, заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.
Згідно п. 1 розділу ІІ Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постнановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року № 13-1, арийом громадян здійснюється протягом робочого часу органу Пенсійного фонду без поділу за територіальним (зональним, дільничним) принципом в межах території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду. Прийом та обслуговування здійснюються незалежно від взяття на облік (місця проживання, перебування) особи на території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду з питань: надання загальної інформації про умови, порядок призначення, перерахунку, виплати пенсій, сплату обов'язкових платежів, адміністрування яких здійснюється органами Пенсійного фонду, ведення обліку (коригування відомостей) про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; одержання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру); реєстрації користувача на веб-порталі; ведення електронних пенсійних справ - щодо виду пенсії, суми призначеної пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, дати виплати та закінчення виплати пенсії, оподаткування та інших утримань. З інших питань, в тому числі щодо даних пенсійної справи, прийом та обслуговування здійснюються в органі Пенсійного фонду за місцем проживання, перебування особи.
До виїзду за кордон, позивачі проживали у м. Дніпродзержинськ Дніпропетроської області, відповідно до карток фізичної особи-платника податків, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є зареєстрованими ДПІ у м. Дніпродзержинську. Можливо, дійсно у позивачів на час звернення з заявами про призначення пенсії відсутнє постійне місце проживання в Україні, тому є можливим звернення із заявою про призначення пенсії до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, за останнім місцем перебування на реєстрації або останнім місцем проживанням.
Варто вказати, що саме рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Згідно п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно п. 1 розділу ІІ Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року № 13-1, прийом громадян здійснюється протягом робочого часу органу Пенсійного фонду без поділу за територіальним (зональним, дільничним) принципом в межах території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду. Прийом та обслуговування здійснюються незалежно від взяття на облік (місця проживання, перебування) особи на території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду з питань: надання загальної інформації про умови, порядок призначення, перерахунку, виплати пенсій, сплату обов'язкових платежів, адміністрування яких здійснюється органами Пенсійного фонду, ведення обліку (коригування відомостей) про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; одержання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; реєстрації користувача на веб-порталі; ведення електронних пенсійних справ - щодо виду пенсії, суми призначеної пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, дати виплати та закінчення виплати пенсії, оподаткування та інших утримань. З інших питань, в тому числі щодо даних пенсійної справи, прийом та обслуговування здійснюються в органі Пенсійного фонду за місцем проживання, перебування особи.
У позивачів відсутнє місце реєстрації проживання в Україні, тому враховуючи відсутність у позивачів постійного місця проживання на території України, є можливим їх звернення із заявою про призначення пенсії до Кам'янського відділу обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, за останнім зафіксованим місцем проживання.
У випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно враховувати їх постійне проживання в Сполучених Штатах Америки. У паспортах наявні консульські відмітки про постійне проживання в Сполучених Штатах Америки.
Судова колегія наголошує, що проживаючи в Сполучених Штатах Америки, як громадяни України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання за межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлене Конституцією України.
Посилання відповідача на те, що пенсія виплачується лише тим особам, які вказали у заяві фактичне місце проживання в межах України є безпідставним, з огляду на те, що ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене нарахування пенсії на визначений особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, та те , що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 14.12.2015 року № 25-1 «Про деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» установлено, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів. Таким чином, Пенсійний фонд України передбачає можливість звернення особи із заявою про призначення пенсії до будь-якого управління ПФУ.
З метою захисту права особі на пенсію, страховий стаж яких набутий на території України та які є громадянами України, позовні вимоги слід задовольняти.
Окремо колегія суддів вказує свою позицію щодо твердження пенсійного органу про відсутність у ОСОБА_1 стажу для призначення пенсії.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплюється право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
ОСОБА_1 надавав до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії оригінал трудової книжки та її копію, трудова книжка ОСОБА_1 від 12.09.1969 року не містить вкладишу до трудової книжки та є єдиним документом. Не зазначення в трудовій книжці на сторінці № 17, що передбачена для дублювання українською мовою першої сторінки трудової книжки, в якій зазначено дату заповнення, не є підставою для не врахування стажу роботи згідно записам про роботу, продовженим на сторінках з 18 по 29 трудової книжки.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Ведення трудових книжок у 1983 році здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162.
Пунктом 8.1 Інструкції вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР и ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників і службовців». Згідно пункту 18 Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Варто вказати, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може на власний розсуд визначати який стаж зараховувати до стажу необхідного для призначення пенсії а який ні.
Згідно ст. 1, ч.ч. 1- 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» змір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25цього Закону.
Частинами 1, 2, 3 ст. 40 вищевказаного Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії. У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
Неможливо не рахувати позивачу певний період до страхового стажу тільки у тому разі, коли наявні недоліки в оформленні трудової книжки, враховуючи, що така обставина не повинна взагалі впливати на розрахунок стажу. Вказано, що в копії вкладишу до трудової книжки відсутня дата її заповнення, тому неможливо зарахувати до загального стажу період роботи з 01.03.1977 року по 14.10.1998 року. Така підстава спростовується виходячи з вище приведених норм. Документом, який підтверджує стаж є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж та працював на певних посадах. Право особи на пенсію не повинне бути порушеним лише з підстави невірного заповнення роботодавцем трудової книжки. З метою уточнення записів трудової книжки передбачений механізм отримання та подання уточнюючих довідок.
Варто погодитись з судом першої інстанції відносно позиції щодо того, що якщо відповідач вважає, що наданих документів недостатньо для призначення пенсій за віком позивачам, то згідно п.3.3. розділу III Порядку № 22-1 повинен направити відповідні запити для їх отримання. Звісно це є правом пенсійного органу, однак таке право можливо було б застосувати для унеможливлення порушення прав позивачів.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, разом як і не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі № 160/959/19 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов