14 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 280/2256/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 р. (суддя Семененко М.О., повне судове рішення складено 14.06.2019 р.) в справі № 280/2256/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 39-44), до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «ЗТМК»), про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів примусового виконання рішень, а саме не накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на всіх його рахунках, зокрема, в АТ «Ощадбанк», не здійсненні примусового списання коштів в рахунків боржника; зобов'язання вчинити дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з ТОВ «ЗТМК» відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 р. закрите провадження у справі та роз'яснено, що вирішення цього спору здійснюється в порядку господарського судочинства.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує про неврахування судом першої інстанції інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, щодо об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчих документів, виданих на виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить залишити ухвалу без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Третьою особою у відзиві на апеляційну скаргу, яка подана 07.08.2019 р., заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Третьою особою у строк, встановлений судом для надання відзиву, відзиву на апеляційну скаргу не надано, не заявлено клопотання про розгляд справи за його участі, у зв'язку з чим судом справа призначена до розгляду саме в порядку письмового провадження.
Як вказано вище, відзив на апеляційну скаргу подано третьою особою після призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження.
Оскільки судом не встановлено підстав для розгляду справи у судовому засіданні, в задоволенні клопотання третьої особи про розгляд справи в судовому засіданні відмовлено.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана бездіяльність відповідача має місце у межах виконавчих проваджень з виконання судових наказів, виданих на виконання рішення господарського суду, які в подальшому були об'єднані у зведене виконавче провадження.
Зважаючи на відсутність будь-які інші відомостей або доказів, на підставі яких можно дійти висновку, що у межах зведеного виконавчого провадження №58292805 здійснюється примусове виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим закрив провадження у справі.
Суд визнає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.02.2019 р. об'єднано виконавчі провадження № 20051354, № 32386997, № 32859920, № 35019925, № 35410959, № 40441908, № 404422006, № 41817842, № 44361668, № 47561033, № 48180292, № 56720679, № 56739181, № 58134395, № 58134469, № 58134529, № 58238468, № 49322376 у зведене виконавче провадження № 58292805.
Так, у складі зведеного виконавчого провадження виконуються чотири накази господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ «ЗТМК» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості (виконавчі провадження №№ 58134529, 58134469, 58134395, 58238458).
Крім того, за відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження, у складі зведеного виконавчого провадження примусово виконуються виконавчі документи, видані іншими органами, стягувачами у яких держава, Державне агентство резерву України, Національне антикорупційне бюро України, органи державної виконавчої служби.
Спірним є належність до юрисдикції адміністративного суду питання оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому виконуються виконавчі документи, видані судом одної (господарської) юрисдикції та іншими органами.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) регулюється порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, відповідно до частини 1 якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 вказаної норми визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За приписами частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У частині першій статті 339 та частині першій статті 340 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналогічно врегульовано вказане питання у частині першій статті 447 та частині першій статті 448 Цивільного процесуального кодексу України.
Тобто, в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.
Разом з тим, ні в ЦПК, ні в ГПК не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон № 1404-VIII.
Статтею 30 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Аналіз приведених норм дає підстави для висновку, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, або виконавчих документів, виданих іншими органами, ніж суд.
Наведені вище норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Оскільки законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, та виконання виконавчих документів, виданими іншими органами, суд доходить до висновку, що ця справи має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Висновок суду в цій справі узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 13 лютого 2019 р. в справі № 808/2265/16, яка полягає у тому, що юрисдикція адміністративного суду поширюється на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Посилання суду першої інстанції на відсутність будь-які відомостей або доказів, на підставі яких можна дійти висновку, що у межах зведеного виконавчого провадження №58292805 здійснюється примусове виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, є необґрунтованим, оскільки матеріали справи містять відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Якщо ж суд першої інстанції вважав такі відомості неповними або недостовірними, на виконання вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд першої інстанції мав витребувати відповідні відомості у органу державної виконавчої служби.
Таким чином, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим скасовує ухвалу про закриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповне з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 р. в справі № 280/2256/19 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 р. в справі № 280/2256/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Направити справу № 280/2256/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 14.08.2019 р. та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 14.08.2019 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш